Ймовірність цього випливає із спогадів мешканців прибузького Млинища Він увійшов в історію як найбільший телепат ХХ століття...
Ймовірність цього випливає із спогадів мешканців прибузького Млинища Він увійшов в історію як найбільший телепат ХХ століття. Вперше ці унікальні здібності сам Мессінг відкрив у собі в одинадцятилітньому віці. Будучи непокірним хлопчаком, якого батько, бідний садівник з єврейського містечка Гора-Кавалерія в Польщі, всупереч його волі, віддав навчатись на рабина, він втікає з училища. На вокзалі вскакує у перший прибулий поїзд, який прямує до Берліна. Коли до малого пасажира підійшов кондуктор і попросив показати квиток, переляканий “заєць” панічно почав шукати його на підлозі і простягнув знайдений клаптик паперу. А в думках вимолював грізного перевіряючого повірити, що це і є квиток. Гіпноз спрацював бездоганно, а Вольф цілу ніч не спав від збентеження і незрозумілого страху. Згодом, коли він потрапив у лікарню на очі відомому невропатологу професору Абелю, останній відзначив, що дитина може повністю управляти своїм організмом: володіє не лише потужним талантом гіпнотизера, а й читає думки! До здібностей великого телепата дуже серйозно поставився й світило психіатрії Зігмунд Фрейд. Чудеса, які творив Мессінг, і досі залишились загадкою. Під час гастролей за кордоном, які він скромно називав “психологічні досліди”, він виконував будь-які розпорядження, в думках адресовані йому глядачами, розказував про деталі біографії незнайомих людей, відшукував сховані в найбільш несподіваних місцях предмети. До 40 років Мессінг особисто зустрічався з Ейнштейном, Фрейдом, Махатмою Ганді, Юзефом Пілсудським. У 1937 році фашистська Німеччина наводила на Європу жах. І під час одного із своїх виступів на поставлене запитання про долю Гітлера, Мессінг безстрашно сказав, що фюрер загине, направивши свої війська на Росію. Гітлер, дізнавшись про пророцтва відомого ясновидця, впав в істерику, бо в парапсихологію вірив більше, ніж у військову науку. І потому видав указ, проголосивши Мессінга своїм особистим ворогом, за якого гарантував нагороду у 200 тисяч марок. Це були шалені гроші! Із гетто згодом Мессінг втікає через систему каналізації, добравшись врешті до берегів Західного Бугу — кордону з СРСР. Тоді Мессінг, у котрого не було іншого вибору, стискаючи у кишені фашистську листівку з своїм портретом, — єдиний документ про посвідчення особи, потрапляє на радянську прикордонну заставу. Коли згодом постає перед Сталіним, той береться перевіряти телепатичні здібності пришельця. Першим завданням було отримати по чистому аркушу паперу сто тисяч рублів у банку, що було зроблено без проблем у присутності свідків — майора НКВС. Легко виконав і останнє — потрапити без перепустки в кабінет Сталіна, проминувши три пости. Про великого ясновидця, який згодом отримав дозвіл на публічні виступи на території СРСР, ходили легенди. Несподіваний відголос про нього і його чудесні діяння дійшов і до наших днів, і до нашого краю. Стосується він маленького села Млинище Іваничівського району, яке до 1942 року було розміщене на березі самого Західного Бугу, а до 1939-ого входило до складу Польщі. Десь тут ясно вчуваються його сліди. Вперше про ім’я Мессінга я почула кілька років тому від уродженки цього села Ольги Селедець, яка нині пенсіонерка і мешкає у Нововолинську. Педагог за освітою, людина глибокодуховна, Ольга Іванівна належить до тих людей, які є небайдужими до нашої минувшини. Вона пригадувала багато разів мовлені її свекром, Мартином Севастяновичем Селедцем, оповіді. Чаклун, що з’явився у Млинищах, якого одні називали Мессінгом, інші — оракулом, напророкував йому у 1939 році подальшу долю: “Чоловіче добрий, житимеш ти спокійно до 1945 року. Якщо переживеш його — топтатимеш стежки аж до 1975-ого, який видасться для тебе складним. Як переживеш і його, то довгим буде твій вік, як і в твого батька...”. Про це тепер пригадали і Оксентій Борисюк та Михайло Божко. Видно, Мартину ніяк не йшло пророцтво з голови. Повірити в передбачення заставляв ще один факт. Бо той же Мессінг “вгадав все Панасу Кислюку” (вони товаришували — А. Л.). “Все в тебе буде добре до 1945 року. А тоді — нікуди не дінешся: підеш до Бога”. За переказами млинищан, Панас помер у 1945-ому раптово, повертаючись кіньми з храмового празника з села Лудин. А дід Мартин з наближенням 1975 року ставав сумним, хоча в селі його любили і поважали якраз за веселу вдачу. У 1975-ому на обійсті Селедців заголосила баба Ганя — діда Мартина витягнули з криниці. Нещасний випадок не дав йому досягнути майже столітнього віку свого батька. Часто згадувала про “чудеса, які творив незнайомий пришелець, загадково примруживши очі”, Марія Омелянівна Макарчук, на жаль, уже нині покійна. Не один раз про це розповідала на вечорницях в родині Борисюків. Будучи дівчиною-підлітком, спостерігала як “геракуль” ворожив і бажаючим казав, що кого чекає. Навідувався він у “старе село” (місце, де до 1946 року розміщувалось Млинище — А. Л.), говорив польською мовою. А бувало, що розкладав якісь дивні карти з малюнками, кидав на них якоюсь біркою — і читав події. Але це, казали, було недовго. Загадковий незнайомець кудись зник. Згадують окремі млинищани і про те, що дехто ходив до ворожбита, який “все знав”, за Буг. Одні називають місто Краків, інші — ще якийсь населений пункт. Врятував такий чоловік і не допустив сімейної драми у родині Марії Довгань. У її батька Захара померла перша дружина і дитя. Зажурився чоловік, впав духом. Але одна з млинищанських дівчат розворушила серце, зсунувши з нього камінь, що, здавалося, навічно прикипів. Та недовгим було щастя молодят. З невідомих причин зненавидів Захар свою молоду дружину, вигнав з дому. Послухавши поради старших, поїхала Оксана до знахаря за Буг і привезла невеселу звістку: пороблено їй. Але вихід ясновидець сказав: відкопай заховану на розі своєї хати одну річ і пусти за вітром. Так і зробила. А невдовзі молоді люди зійшлися і прожили до самої старості, виростивши трьох дітей. Про слід великого телепата у маленькому волинському селі я вирішила запитати у відомого волинського історика, автора багатьох цікавих краєзнавчих книг і статей, уродженця села Млинище Михайла Киричука. Саме у ці роки, сказав Михайло Григорович, він здобував освіту у польській школі. Але пам’ятає, як млинищани говорили про поляка чи то єврея, який мав дар яснобачення і пророкував людям подальше життя. Згадується цей маловідомий, але вельми цікавий факт для історії надбузького села і в одній з документальних новел “Доля” Степана Борисюка — автора історико-краєзнавчої книги про рідне село “Млини над Бугом”. Краєзнавець, директор Нововолинського парку культури і відпочинку, який роками по крупинці збирав матеріали-спогади старожилів-млинищан, зокрема, пише: “Ураз увагу Мартина і Панаса привернув невисокий літній чоловік із торбою за плечима, що неквапом простував до них зі сторони Рудачника (так називали млинищани одну місцевість, де було іржаве болото). Небавом він з благальними, повними тривоги і цікавості очицями вже стояв біля них. Привітавшись, ніяковіючи, запропонував: “Можу поворожити і пророкувати все, що вас чекає...”. Можливо, серед млинищан були ще й інші, які зустрічались з незнайомим провидцем, однак це залишилось таємницею. Як і те, чи справді тим чаклуном, який ступив на млинищанську землю, був великий Мессінг. Однак історичні факти, які подають біографію ясновидця, підводять до думки про цілковиту можливість того. Не могли ж прості люди вигадати ім’я, до якого незнайомий пророк не мав жодного відношення. Алла ЛІСОВА.
