14-річний хазяїн Сашко Зінич: «У батьків просити гроші?! Ні в якому разі!»
У селі Кукли Маневицького району проживає дивовижний хлопець: талант на сцені, відмінник у навчанні, справжній господар удома і навіть паламар у церкві
Сергій ГУСЕНКО
НА ШКІЛЬНІЙ СЦЕНІ — ІЗ ПЕРШОГО КЛАСУ
Відкрила талант у сина його мама Людмила Миколаївна, яка працює заступником директора з виховної роботи Куклинської ЗОШ та педагогом–організатором.
— Коли Сашко був першокласником, дала йому підготувати до свята 8 Березня гумореску Павла Глазового «Залізний характер», і він вдало її прочитав, — пригадує Людмила Зінич. — Згодом у нашій школі проходив огляд художньої самодіяльності, куди приїхали працівники відділу освіти та ЦТДЮ Ніла Каліс та Валентина Ковальчук. Почувши, як майстерно Сашко виконує гуморески, вони запевнили, що він вражатиме публіку.
І хлопець уже не раз підкорював не лише районну, а й обласну сцену. Навіть народний артист України Василь Зінкевич відзначив його талант.
— Немає такого, щоб хтось його вчив, як він має розповідати гуморески, — продовжує мати юнака. — Бувало, вчителі–мовники підказували, як слід читати. Але син робив усе на власний розсуд.
Та все ж Олександр і його мама вдячні за допомогу педагогам–пенсіонерам Неонілі Савчук і Євдокії Чех, а також теперішньому наставнику Оксані Кушко, адже саме під їхнім шефством хлопець упевнено здобував перемоги у районних та обласних конкурсах читців–гумористів «Усміхнемось щиро Вишні».
Залюбки допомагає батькам по господарству, може навіть корову видоїти. Сам зарибнив ставок у діда Миколи, купивши мальків на 300 гривень, і нещодавно з тієї риби варили першу юшку.
Сашко — староста шкільного драматичного та фольклорного гуртків, місцеві актори–аматори цьогоріч зайняли друге місце в районі. Брав хлопець участь у щорічному фольклорному ярмарку в Куклах, де задавав тон усьому дійству. Адже він — ведучий усіх загальношкільних заходів, щороку його запрошують виступати на різноманітних районних концертах.
— Що б я не говорив зі сцени, мене сприймають як артиста розважального жанру, — говорить Олександр. — Люди очікують, що мій виступ має бути смішним. Адже знають, що я люблю пародіювати відомих артистів.
ЮНИЙ ФЕРМЕР ГОСПОДАРЮЄ ЗА СВОЇ КОШТИ
Коли завітав на подвір’я до Зіничів, молодий господар (інакше його не назвеш) енергійно годував своїх 20 качок, після чого пішов поратися до кролів.
— У 5–му класі на день народження мій дядько Геннадій Зінич подарував пару вуханів, — розповідає Сашко. — Мені сподобалося біля них господарювати. Найбільше тримав 50 особин, зараз маю близько 30. Спочатку були прості європейські. Потім вичитав в інтернеті про «каліфорнійців» і купив їх в односельчанина. Також є новозеландська червона, білий та сірий велетні. Хочу придбати віденського блакитного і полтавське срібло. У них гарне забарвлення і кращі біологічні якості — швидше ростуть і значно більші.
— Якби ви бачили, скільки він цього року моркви та буряків насіяв! А як старанно обробляє! — підтримує розмову Людмила Миколаївна. — Звісно, я не можу на дивані лежати, коли він трудиться. Однак усі клітки чистить і обробляє сам, навіть щось там із кролями говорить. Щоправда, щеплення допомагаю робити, бо сам ще не наважується, хоча купує вакцину за свої кошти.
— У батьків просити?! Ні в якому разі, бо це моє хазяйство, — упевнено промовляє Олександр. — Гроші заробляв, збираючи ягоди. Кролів ще не продаю, хоча про це вже подумую, бо є пропозиції.
Часу Сашкові вистачає на все: і уроки повчити, і тричі нагодувати своїх підопічних, накосити та привезти трави. Хоча із заготівлею кормів пособляє старший брат Ігор. Зате Сашко залюбки допомагає батькам по господарству, може навіть корову видоїти. Сам зарибнив ставок у діда Миколи, купивши мальків на 300 гривень, і нещодавно з тієї риби варили першу юшку.
І В НАВЧАННІ ТЕЖ У ПЕРШИХ РЯДАХ — ЗАЯВИВ ПРО СЕБЕ ВЖЕ У СТОЛИЦІ
Хлопець брав участь у всеукраїнському конкурсі юних зоологів і тваринників, до якого посилено готувався. Долучав власні раніше зроблені фотознімки кролів, а також морських свинок. У своїй доповіді молодий науковець доводив, що спільне утримання кролів і морських свинок сприяє меншій захворюваності кролів, адже якщо у них з’являється вушний грибок, морські свинки його усувають. Готував текст разом із мамою, яка є його науковим керівником, а вже висновок робив сам.
Вигравши районний та обласний етапи конкурсу, Олександр Зінич із ненькою вирушили до Києва у Національний еколого–натуралістичний центр учнівської молоді. За допомогою працівників ЦТДЮ виготовили постер з усією необхідною інформацією.
— Мені сподобалось, як діти готуються до такого конкурсу, що їм усе цікаво, адже у нас в селі учні до науки ставляться байдуже, — ділиться враженнями Сашко–відмінник. — А от Києвом були розчаровані. У столиці України більшість розмовляє російською: «что», «чего» і «почему».
У конкурсі–захисті наукових робіт Олександр Зінич здобув ІІІ місце у секції «тваринництво», йому вручили грамоту та канцелярський набір, а мамі як науковому керівнику — сертифікат на дві тисячі гривень. Отримавши від матері половину грошового призу, хлопчина вирішив витратити його на придбання кролів.
НЕ ПРОСТО ЗНАЄ ПТАХІВ, А РОЗПІЗНАЄ ЇХ ПО ГОЛОСАХ
А ще Сашко ніколи не спізнюється до храму, бо вже другий рік паламарює.
— Спершу ходив у церкву із бабусею, потім із мамою, — розповідає хлопець. — Вибрав собі місце, стояв та гасив свічечки. Зараз, якщо виникає питання куди йти: до храму чи на свято в школу — завжди вибираю церкву.
— На Спаса два роки тому священик запропонував йому бути паламарем, — додає мати. — З того часу син щонеділі поспішає до храму. А коли приходить із церкви, йде до лісу, адже дуже полюбляє спостерігати за природою. Якось учитель дав йому завдання вести щоденник спостережень за птахами.
— За три роки вивчив 67 видів птахів із тих, що водяться в нашій місцевості, з них близько двох десятків розпізнаю по голосах, — зізнається юнак.
Про професію Сашко поки ще не замислюється — закінчив лише 8–й клас, хоча знає напевне, що хоче залишитися жити у Куклах і тримати господарство. І це було б добре, адже вже сьогодні українському селу потрібні такі енергійні, освічені та перспективні хлопці, як Олександр Зінич, аби воно не зникло з карти України.