Ярослав Грицак: «Шоколадна влада перестала боятися»
Історик Ярослав Грицак висловив розчарування відсутністю рішучих реформ і боротьби з корупцією в Україні
"Уже кілька місяців мене не залишає почуття того, що ми переживаємо контрреволюцію, яку я називаю "солодкою"- по імені того, хто є її символом. Потрібно визнати, що революція закінчилася. Ми відкатуємося назад, адже найголовніші фортеці не переможені", - сказав Грицак в інтерв'ю НВ.
За його словами, певні тривожні моменти спостерігалися і раніше. Для нього першим таким сигналом стала поява в списку депутатів від Блоку Петра Порошенкоего сина, а також дружини генпрокурора Юрія Луценка.
В Україні так і не відбулося жодного гучного антикорупційного процесу.
"Нормальні списки - це праймеріз, коли за місця в партії існує конкуренція як ознака відкритості", - зазначив Грицак.
Він підкреслив, що в Україні так і не відбулося жодного гучного антикорупційного процесу.
"Петро Порошенко любить цитувати ідеолога сінгапурських реформ Лі Куан Ю і його фразу про те, як важливо, прийшовши до влади, посадити в тюрму двох-трьох найближчих своїх друзів. При цьому в країні немає жодного антикорупційного процесу, хоча ми бачимо, що НАБУ постійно надає слідству матеріали, а обвинувачені постійно йдуть від покарання", - сказав Грицак.
Замість революційного перезапуску країни почалася боротьба за президентську владу на майбутніх виборах.
Історик вважає, що не дотримується головний принцип громадського здоров'я - принцип елементарної справедливості, а це небезпечно.
Але відсутність реальної боротьби з корупцією або відкритих партійних списків - це тільки зовнішні критерії, продовжив він. Головним же критерієм, на його думку, є те, що з початку 2017 року індекс реформ в Україні показує їх відсутність. Грицак пояснив це тим, що радикально змінилася порядок денний: замість революційного перезапуску країни почалася боротьба за президентську владу на майбутніх виборах.
Грицак переконаний, що влада перестала боятися тиску активістів і не зважає на нього. Єдине, з чим вважається влада, - з політичними рейтингами і громадською думкою, яке ці рейтинги формує, підсумував історик.