ПОРУШНИКИ В ПОГОНАХ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.67 € 32.30

ПОРУШНИКИ В ПОГОНАХ

Кілька повчальних історій заступника військового прокурора Луцького гарнізону Олега Мицика...

Заступник військового прокурора Луцького гарнізону Олег Мицик тривалий час має справу з порушниками у погонах. Кілька повчальних історій Олег Володимирович розповів нашому корреспонденту

ОФІЦЕР ‘ВИХОВУВАВ’ КУЛАКАМИ
“Дідівщина”, насильство з боку офіцера, прапорщика чи просто “старика”... Такі нестатутні стосунки в армії стали вже рідкісними. Я вважаю, що цього ми насамперед добилися завдяки органам військової прокуратури, які до цього явища ставляться вкрай нетерпимо. Допомагають нам і батьки. Згадується такий випадок з рядовим Петруком, якому офіцер прищеплював “любов” до армійської служби... кулаками.
Було це якраз на Великдень, коли молоді солдати шикувались на сніданок. Петрук допустив якесь незначне порушення і за це був побитий. У той день до нього приїхав батько. Побачивши на тілі сина синці, одразу звернувся до нас у військову прокуратуру. Батько солдата був офіцером, служив в Афганістані, і в нього було своє розуміння офіцерської честі. Тож діяв оперативно й наполегливо. Незабаром цей “держиморда” уже спілкувався зі слідчим через грати.
Було б дуже добре і ми, юристи, це всіляко підтримуємо, коли батьки, виявляючи ганебні явища, допомагають нам їх позбутися. І не радив би шукати захисту в командирів підрозділу. Там здебільшого не люблять виносити сміття з хати, а прагнуть захистити “честь мундира”.

З ГОСПІТАЛЮ ПОЇХАЛИ ДОДОМУ
Два військовослужбовці строкової служби однієї з частин перебували у госпіталі. Коли лікування закінчилось, вони не повернулися у свій підрозділ, а поїхали до батьків. Хлопці веселились вдома тривалий час. Їх ніхто не розшукував, бо зв’язку з лікувальним закладом частина не мала. Батьки ж навіть не поцікавилися, чому їх діти проходять “службу” вдома. Коли ж, нарешті, у підрозділі згадали про “хворих”, виявилось, що вони вже прогуляли більше місяця. Хлопці потрапили на лаву підсудних. Важко переживали легковажність своїх дітей їх батьки.
Командири, власне, і не зобов’язані розшукувати втікачів. Призвані ж до армії юнаки повинні усвідомлювати, що за ухилення від служби їх чекає кримінальна відповідальність.

ДІВЧИНА СОЛДАТА НЕ ДІЖДАЛАСЬ…
Солдати нерідко одержують листи від батьків або родичів, у яких ті повідомляють, що “твоя Галя зустрічається з Петром”, “дівчина, з якою ти дружив, виходить заміж”, або “брата побили і за нього нема кому заступитися...”
Що залишається юнакові робити в такому випадку? Можна попросити короткотермінову відпустку. Але якщо солдат має проблеми з дисципліною, йому, зрозуміло, відмовлять. Саме в таких випадках юнаки іноді роблять необдуманий крок і самовільно залишають частину. Не маючи грошей на дорогу, іноді тижнями добираються додому пішки або електричкою. Бували випадки, що втікачі довго жили в підвалах, крутились недалеко від дому або військової частини, боячись заявити про себе, а іноді доходило до найгіршого — самогубства.

БІЗНЕСМЕН БУВ ДЕЗЕРТИРОМ
В одного бізнесмена під час поїздки в Республіку Польща викрали паспорт. Щоб повернутися додому, він змушений був звернутися в Українське консульство з тим, щоб йому видали новий документ.
Правоохоронна система спрацювала оперативно й чітко. На запит бізнесмена з батьківщини надійшла відповідь, що наш “герой” досі перебуває в розшуку як дезертир. Як з’ясувалося, він якимось чином роздобув паспорт і мав відмітку у військовому квитку про закінчення строкової служби.
Фінал цієї історії для бізнесмена був сумним. Строк давності не враховується.
Розповіді записав Любомир ПАХОЛОК.