Наша молоденька працівниця, покидаючи редакцію у п’ятницю, як у воду дивилась, коли казала: «Зустрінемось уже в іншій країні». Схоже, вона не помилилася.
Наша молоденька працівниця, покидаючи редакцію у п’ятницю, як у воду дивилась, коли казала: «Зустрінемось уже в іншій країні». Схоже, вона не помилилася. Події, які відбулися під час цих виборів, спонукають кожного відповідати не тільки за себе, але й не підставляти чесних людей, які говорили правду. Тому я не буду називати прізвище того ветерана праці, водія з Нововолинська, котрий, проголосувавши на спеціальній виборчій дільниці № 70 в обласній лікарні, сказав: «Я голосував за майбутнє України — за Віктора Ющенка. У мене є п’ять онуків і хочу, щоб вони жили ліпше, ніж ми, бо теперішня влада нічого не дасть, вона безперспективна». Я не буду оприлюднювати прізвища інваліда ІІІ групи, котрий голосував на спеціальній дільниці № 72 у Луцькій міській лікарні і говорив, як йому набридла брехня, бо навіть пенсія після урядової подачки у нього вийшла менша, ніж була. Сталася зрівнялівка у пенсійному забезпеченні. Я не хочу підставляти колишнього кадрового військового, котрий теж знаходився у міській лікарні, який сказав таке: «Я бачив Віктора Ющенка на фотографії у військовій формі, чого не можу сказати про його опонента. Розумію, що цю систему не так просто зламати, бо вони владу без бою не віддадуть». Так само не буду розповідати про того хлопця з села Любче Рожищенського району, котрий, вгледівши особу з оранжевою стрічкою, побіг просити поради, як йому бути, бо в нього немає паспорта при собі. Таких справедливих і чесних волинян було, як знаєте, тисячі. Але зовсім іншої думки дотримувалася напередодні виборів місцева влада. Тому я й переживаю, що керівники, які, прямо скажемо, лютували, притискаючи підлеглих, почнуть злорадісно і вибірково мстити. Це не раз відчувала наша редакція. Адже влада й досі була безконтрольною, а тепер вона й зовсім перестане вдавати, що нібито зважає на громадську думку, на засоби масової інформації. Один із спостерігачів міжнародної організації «Інститут країн Східної Європи і СНД» Фельдман після першого туру виборів писав, що тільки в нашій країні майже половина виборців після голосування відмовляється давати інтерв’ю. Я теж спробував на деяких виборчих дільницях поговорити з виборцями після голосування і чув, як правило, фразу: «Я поспішаю». Вступали у розмову хіба що пенсіонери, та й то в лікарнях. Це свідчення того, що в жилах цих людей накопичився страх і хоча вони, здебільшого, голосували по совісті, але далеко не впевнені, що цю цинічну владу можна замінити. Особливо це яскраво проявилося (наче лакмусовий папірець) напередодні виборів під час загальнообласного «збору» відкріпних талонів, передачі їх начальству чи перепродажу. Найсумніше було слухати людей, котрі симпатизували демократичній опозиції, але ці злощасні посвідчення дарували керівництву, виправдовуючись: «Нам руки виламують». Гірко було слухати. Хто їм руки виламав би, якби вони хоча б подали несміливий голос протесту проти позбавлення свого конституційного права? Адже йшлося про людську честь і гідність, про громадянську зрілість. А влада діяла випробуваними методами: підкупом, подачками, залякуванням, шантажем, обіцянками, брехнею в очі і на телеканалах. Суспільство, яке не протестує, перетворюється в бидло. Хто ті тисячі байдужих лучан, що нібито виїхали на вихідний піднімати сільське господарство і промисловість області? Характерний приклад. На виборчу дільницю № 33, що знаходилася в Луцькому педагогічному коледжі, більше 350 осіб не з’явилися, щоб проголосувати. Їм байдуже. Ось результати голосування на цій дільниці: 1289 громадян проголосували за Віктора Ющенка, 319 — за Віктора Януковича, 34 — проти обох, 22 бюлетені визнано недійсними. У попередньому турі президентських виборів за Януковича тут проголосувало близько 200 осіб. Слід сказати, що дільнична комісія, яку очолював педагог Олександр Євгенович Курчаба, працювала настільки скрупульозно, відкрито, що подумалося: Господи, ну чому такий виборчий процес неможливий по всій Україні? Хоча списки були, як стверджують, ще гіршими, але поправки вносила дільнична комісія. До речі, у Луцьку з усіх дільниць в суд та територіальну комісію звернулося кілька десятків лучан. Спостерігачам з Харкова, чесно кажучи, було нудно. Якихось серйозних зауважень не було. Хвалили наших людей, місто, говорили, що теж українці. Цікаво, що студент, який з задоволенням слухав українську мову і питав дозволу, чи може говорити російською, навів приклад «українізації» у Харкові. Він запитав: «Для чого їх у школі примушували вчити напам’ять вірш Пушкіна українською мовою?» Напевне, щоб викликати ненависть до всього українського. Ось дещо нехарактерний результат голосування на виборчій дільниці № 28, розміщеній в приміщенні квартирно-експлуатаційної частини, де минулого разу було зіпсовано 150 бюлетенів, за Ющенка на цей раз проголосувало 1355 осіб, за Януковича — найбільше серед усіх дільниць — 758. Тут проживає багато колишніх військових. Прикро, що не з’явилося більше 600 виборців, щоб проголосувати. Цікаво, що на спеціальній виборчій дільниці №75 Луцького слідчого ізолятора голоси розділились таким чином: 58 — за Ющенка, 316 — за Януковича. Десь на два відсотки більше лучан прийшло на виборчі дільниці в другому турі президентських виборів. А загальні результати повторних виборів по Луцькому територіальному виборчому округу № 22 такі: за Віктора Ющенка подано 104929 голосів, за Віктора Януковича — 15866, визнано недійсними — 1114 бюлетенів, не підтримали жодного кандидата на пост президента — 2027 осіб. А в списки було включено 152288 виборців... Олександр НАГОРНИЙ.
