РОДИЧКА РАЙМОНДА ПАУЛСА ЖИВЕ У НОВОВОЛИНСЬКУ

У Нововолинську мешкає жінка, яка створила дитячий театр, виховала багато творчих особистостей. А ще Галина Жуковська, маючи двох доньок, стала матір’ю і для двох Нін з дитбудинку.
А починалося все в 1984 році, коли Галина Жуковська з своїм, тепер вже покійним, чоловіком Робертом приїхала у Нововолинськ. Приїхали випадково, мали намір побути тут зовсім недовго. Однак доля завжди розсуджує по-своєму. Жуковські, працюючи за направленням як молоді спеціалісти у Воркуті, поняття не мали, що таке Волинь, і тим більше Нововолинськ. А тому, зіткнувшись з проблемою обміну житла у північному місті на Прибалтику (адже там коріння її чоловіка, там тривалий час і жили), вирішили зробити подвійний обмін: спочатку — Україна, потім — Прибалтика. Але швидко реалізувати задумане не вдалось. Тоді Галина Жуковська, маючи за плечима диплом режисера і великий досвід роботи в культурі, переступила поріг Нововолинського міського управління культури.
— Мені запропонували місце художнього керівника парку культури і відпочинку, — пригадує ті роки Галина Іванівна. — Ну, думаю, це добре. Але коли глянула, що там ні приміщення, ні сцени, ні декорацій, лише трансформаторна будка — остовпіла. Що робити, думаю? Пройшлась алейками парку, підійшла до гурту дітей і запитала: «Ви хочете грати в театрі?». «Так!» — закричали. Отож, під відкритим небом ми робили імпровізовані репетиції, і, так би мовити, на лавочках поставили перші вистави.
А згодом Галині Жуковській профком бавовнопрядильної фабрики запропонував посаду художнього керівника у їхньому клубі. За два місяці театр юного глядача оцінювала столична комісія, присвоївши перше звання — зразковий. Потім талановитого режисера запросили на ВО «Оснастку». Роки роботи у клубі цього підприємства стали зоряним часом для тричі зразкового театру юного глядача. Варшава, Москва, Санкт-Петербург, Євпаторія — далеко не повний перелік міст, де підтверджували своє високе звання юні нововолинські театрали.
А потім у житті Галини Жуковської була темна смуга. Поїхав до Риги і раптово помер там чоловік. Він був її справжньою опорою, музикантом і продюсером їхнього театру. Здавалося, усе втрачено. Але коли через кілька місяців на порозі квартири з’явились батьки її вихованців, у серці ожила надія. Зважаючи на колишні заслуги театру, міськвідділ культури запропонував як тимчасове пристанище — підвал на бульварі Шевченка. Адже з гуртожитку «Оснастки», де було все — костюмерна, зал, сцена — їх «попросили», усі кімнати переобладнувались під житло.
— Але охочих займатись у нашому театрі навіть у таких, далеко не комфортних умовах, не бракувало. За сім років ми підготували і поставили одинадцять вистав! — не без гордості говорить режисер.
Їх запрошували у трудові колективи, школи, в дитячі садки. Таким чином заробляли собі на костюми, маски, декорації. Майже усі свята, дні народження учасників зразкового театру юного глядача проходили у домі на вулиці св. Володимира у невеличкій двокімнатній квартирі Жуковської.
Не змінились їхні стосунки і після того, як вона перейшла офіційно (бо досі працювала на громадських засадах) на півставки у дитячо-юнацький центр. В минулому році з обласного огляду-конкурсу привезли перше місце. Під час розмови Галина Іванівна не раз згадувала, що спеціально для їхнього театру Аркадій Хайт писав спектаклі, автор сценарію відомого мультика «Ну, постривай». Ще працюючи на півночі, Жуковські їздили щороку відпочивати до моря у Сочі. Поселялись традиційно у готелі «Жемчужина». Саме там зупинялись відомі гумористи Петросян, Арканов, Задорнов, Хайт... Як, люди однакових творчих інтересів, спілкувались. І якось Хайт, довідавшись, чим займається Галина Жуковська, пообіцяв надіслати у Нововолинськ свої сценарії. З тих пір у них з Аркадієм Хайтом були творчі контакти, які обірвались недавно, у зв’язку із його смертю....
Знала, що Галина Іванівна особисто знайома з великим Маестро з Латвії Раймондом Паулсом. Не втрималась, аби не запитати про це.
— Це мій близький родич, — несподівано почула від Жуковської.
Востаннє з Раймондом Паулсом Галина Іванівна зустрічалась минулого року на концерті у Києві.
— Розговорились про життя-буття, — згадує Галина Іванівна.— І Раймонд запитує, як ти живеш у такому далекому містечку, скільки отримуєш як режисер. Коли я сказала, що мою зарплату треба повністю відкладати протягом півтора року, аби купити квиток на його концерт, він не повірив. Скрушно похитав головою і сказав: “А як ти живеш на такі гроші? Передай своєму керівництву, що хорошому режисеру повинні хорошу зарплату платити”. А те, що Галина Жуковська “режисер від Бога” свідчить і останнє творче відрядження їхнього театру. На Всеукраїнському фестивалі театрального мистецтва “Від Гіпаніса до Борисфена” в Очакові Миколаївської області їм присуджено було почесне друге місце серед дитячих колективів.
— Ви не уявляєте, скільки різних перепон нам довелось здолати, аби потрапити на цей фестиваль, — говорить Галина Іванівна. — Довго шукали спонсорів. Серед усіх сімнадцяти колективів лише два колективи — ми і колектив з Чернівецької області — були з Західної України. За десять днів перебування у цьому мальовничому приморському куточку виступали тричі. І все — з величезним успіхом. Привезли диплом фестивалю і японський магнітофон, а ще — найголовніше: визнання і високу оцінку.
Галина Жуковська вже не один рік могла б спокійно жити на свою пенсію, зароблену на півночі. Але вона працює, бо щоденно відчуває щиру любов дітей.
— Це головне, що мене тут тримає. Прив’язаність до дітей у нас з чоловіком була ще з молодості. Саме тоді, маючи двох своїх дочок, ми взяли на виховання ще двох дівчаток з дитячого будинку — дві Ніни, — з теплотою в голосі говорить Галина Жуковська.
Вони з чоловіком Робертом прожили 30 років прекрасного життя. Дочекались чотирьох онуків від чотирьох дітей.
— Я часто їжджу до дочок у Санкт-Петербург. Дві прийомні теж горнуться до мене і досі, інколи здається, що вони до мене, як матері, ставляться навіть делікатніше і тепліше, — виливає свої материнські почуття жінка.
І наостанку хочу підкреслити таку обставину. Майже усі творчі особистості, які вийшли останнім часом з Нововолинська, пройшли через “театр Жуковської”. Їх так багато....
Алла ЛІСОВА.