У нього з допомогою суду потрапила молода сім’я із Ковеля
У нього з допомогою суду потрапила молода сім’я із Ковеля Ковельчани Геннадій та Лілія Ющики збирали кошти на квартиру довгих вісім років. Батьки своїми мізерними пенсіями особливо допомогти не могли, тому подружжю довелося тимчасово поставити, як то кажуть, хрест на кар’єрах та податися на заробітки. Два роки тому вони, нарешті, придбали двокімнатну квартиру, здійснивши всі необхідні нотаріальні формальності. Житло на останньому, п’ятому поверсі було у дуже занедбаному стані: протікав дах, стіни вразив грибок, паркет місцями здувся, труби настільки забилися іржею, що практично не пропускали воду. А ще попередній власник цього запущеного помешкання Віталій Кісель заборгував за комунальні послуги майже три тисячі гривень. Як би там не було, але після капітального ремонту, який тривав більше півроку та обійшовся в таку ж суму, як і сама квартира, сім’я Ющиків таки вселилася у нове житло. Невдовзі їх неприємно здивувала звістка про те, що на це помешкання претендує колишня ковельчанка Лілія Годульська, яка була розлучена з Віталієм Кіселем і, вийшовши заміж за поляка, на даний час проживає у Варшаві. Причому під час оформлення документів нотаріус Валентина Гурська встановила, що у домовій книзі за даною адресою прописані лише пан Кісель, його друга дружина та дитина. Заборони на продаж квартири у реєстрі державної нотаріальної контори не виявилося. Судова повістка просто приголомшила подружжя. Ющикам і у страшному сні не наснилася прикра халепа з житлом, яке вони придбали. Під час шлюборозлучного процесу тоді ще Лілія Кісель хотіла відсудити не саму квартиру, а лише половину її вартості та частину меблів. Віталій Кісель продав помешкання з тим, щоб віддати кошти колишній дружині. Знаючи, що житло належить уже новим власникам, Годульська дочекалась, поки вони зроблять євроремонт, змінила свої позовні вимоги до колишнього чоловіка і почала вимагати від нього уже не грошей, а квартири. Від такого зухвалого обману Геннадій та Лілія Ющики були просто у розпачі. Головуючий по справі суддя Ковельського міськрайонного суду Микола Миронюк трохи заспокоїв подружжя, сказавши, що вони є добросовісними набувачами житла, а у місцевій адвокатській консультації пояснили, що в таких випадках суд, як правило, постановляє, щоб одна сторона сплатила іншій гроші, виручені від продажу квартири, мовляв, Ющики повинні тільки бути присутніми на судових засіданнях у якості таких собі статистів. Кілька місяців вони спостерігали у суді за полемікою адвокатів відносно того, кому саме, Кіселю чи Годульській, належать меблі, норкові шапки і таке інше. Про квартиру ж мова практично не заходила. Судові повістки Ющикам не приходили. Про слухання справи їх спочатку повідомляли телефоном, а через деякий час і це перестали робити. Наче грім серед ясного неба стало рішення суду, яким договір купівлі-продажу квартири було визнано недійсним на тій підставі, що Віталій Кісель продав житло без згоди із своєю колишньою дружиною. Хоч документи свідчать про те, що остання добровільно лишила помешкання та вимагала лише половину його вартості. Неймовірно, але суд зобов’язав Ющиків повернути куплену та відремонтовану квартиру. Відповідно до судового рішення, Кісель повинен був віддати подружжю гроші, отримані два роки тому, незважаючи на інфляцію та подорожчання цін на житло. Про те, що Ющики погасили всі борги за комунальні послуги та зробили капітальний ремонт, у цьому дивному “вердикті” не згадувалося. Цинізмом виглядає й те, що нових власників, як добровільних набувачів житла, суд зобов’язав сплатити позивачці її судові витрати. Судове рішення надійшло поштою тільки через півмісяця після його оголошення, ще тиждень, якщо вірити штемпелю на конверті, його доставляли адресату. На оскарження залишалося всього лише три дні. Така хибна практика, коли порушуються права учасників судового процесу, відверто ігноруються їх інтереси, є характерною для місцевого правосуддя. Апеляційну скаргу в канцелярії Ковельського міськрайонного суду чомусь не хотіли реєструвати і зробили це лише після переконливих прохань Ющиків. Скарга тут пролежала більше місяця, після чого була направлена в апеляційний суд, який повернув її назад, оскільки скаржники неправильно сплатили державне мито. Про цей факт Ющики дізналися, щодня телефонуючи у Луцьк. Багато хто програв у ковельському суді саме через те, що думав ніби його скаргу розглядають по суті, хоч насправді її уже повернули з Луцька через доволі формальну причину – неправильно сплачене мито, про що людям повідомлялося уже після того, як минув термін оскарження. Здавалося б, дрібниця, але які правові наслідки… А квартиру, тим часом, виконавча служба взяла під арешт. Колегія апеляційного суду Волинської області скасувала рішення судді Миколи Миронюка та визнала легітимність договору купівлі-продажу квартири. Віталія Кіселя було зобов’язано сплатити Лілії Годульській половину вартості проданого житла. У визначений законодавством термін ухвалу ніхто не оскаржив, а тому з квартири було знято арешт. Тут можна було б поставити крапку в цій не дуже приємній для Геннадія та Лілії Ющиків історії, яка мала для них благополучний фінал. Як раптом Годульська та її адвокат заявили, що вони… нічого не знали про засідання колегії апеляційного суду, на якому було оголошено ухвалу. Суддя Микола Миронюк із “розумінням” поставився до апелянтів, прийнявши до уваги їхні скарги. Рішення про зняття з житла арешту було скасовано через те, що той же Миронюк не дотримався норм цивільно-процесуального права. Чим все закінчиться – покаже час. Хотілося б надіятися, що правда таки переможе, незважаючи на нечесні прийоми та аморальність, намагання збагатитися за чужий рахунок. Ярослав ГАВРИЛЮК.
