Школярка з Володимира рік провела у США за програмою майбутніх лідерів FLEX

З Волині участь у програмі брало десятеро школярів, а загалом з України – близько трьох сотень, пише володимир-волинська газета «Слово правди».

До речі, з-поміж усіх країн, які беруть участь у програмі FLEX, найбільше фіналістів відбирають з України.

Оля переконує, що знання граматики, вміння правильно використовувати часові форми не є вирішальним фактором. Більше того – коли перед ними стояло завдання за короткий час написати три есе про певні ситуації в житті, то граматичні помилки на їхнє оцінювання не впливали.
– FLEX шукають не філологів, а лідерів, – говорить дівчина. – Особистісні якості, вміння проявити себе, свої лідерські задатки набагато важливіші. Тому на третьому турі зважають на те, як ми поводимося у групах, спілкуємося з іншими учасниками, приймаємо певні рішення.
Про Америку розповідає, що вона буває різною. І дівчина потрапила якраз у ту, яку зазвичай не показують по телевізору. Штат Огайо – не найбагатший і не найбільш благополучний, з високим рівнем злочинності, а місто Толедо – одне з найкримінальніших. Вуличні перестрілки тут – звична річ, тому містом просто так не погуляєш. За рік вона відвикла бачити перехожих, які спокійно ідуть вулицею – у Толедо намагаються зайвий раз не виходити, щоб не наразитися на небезпеку.

Відвідувала типову high-school, де навчаються з 9 по 12 класи. Особливість цієї школи – помітне культурне і національне розмаїття.
– Виявилося, що реальна школа дуже відрізняється від тої, яку показують в американських підліткових комедіях,– говорить дівчина. – Наприклад, отой класичний поділ на «красунь», «спортсменів», «фріків», «ботанів» та мікрогрупи, спілкування між якими буцімто неможливе, насправді відсутній. Логічно, що футболісти частіше спілкуються між собою, ніж з іншими, бо багато часу проводять разом. Але чіткого поділу, тієї «кастовості», на якій тримається сюжет багатьох фільмів, насправді немає. Щодо навчання я знала, чого очікувати, адже нам розповідали про тамтешню систему освіти і про те, що ми самі обираємо предмети (окрім кількох обов’язкових). Тому я зосередилася на тих, яких немає в українських школах, і тих, які мені знадобляться в майбутньому. Навчання виявилося набагато легшим, ніж тут. Рік закінчила з найвищими оцінками «А» з усіх предметів, а в загальному рейтингу учнів з усієї школи була десятою. Я щаслива знову бути з сім’єю, з українськими друзями. Але й за американськими теж сумую. Та попереду у мене напружений рік – випускний клас, підготовка до ЗНО. Дуже хочу усе найкраще, чому навчилася, до чого звикла в Америці, спробувати продовжити в Україні.