Від першого дня «помаранчевої революції» на Театральному майдані в Луцьку можна було зустріти отця Романа Бегея, протопресвітера Української греко-католицької церкви у Волинській та Рівненській областях. Ми поцікавилися у о.Романа, з якими почуттями він прийшов на майдан.
Від першого дня «помаранчевої революції» на Театральному майдані в Луцьку можна було зустріти отця Романа Бегея, протопресвітера Української греко-католицької церкви у Волинській та Рівненській областях. Ми поцікавилися у о.Романа, з якими почуттями він прийшов на майдан. — Коли я побачив по телевізору першого ж дня людей, котрі почали збиратися на Майдані Незалежності у Києві, я не посоромлюся цього сказати, проплакав ніч. Мене охопив невимовний жаль і біль від того, що мій народ, мої діти й батьки, оті старенькі дідусі й бабусі, молодь вимушені такою ціною здобувати правду! І це заставило мене вийти на вулицю, приєднатися до тих, хто не хоче, аби його було так безсоромно обдурено. — А що б ви відповіли тим, хто скаже, що місце священика не на майдані, а на церковному амвоні? — Сьогодні настав час, коли не досить просто молитися. Молитися в церкві чи в келії потрафить і дурний. Але ситуація вимагає ще й конкретної праці, великої самопожертви, безсонних ночей. Блаженнійший Любомир Гузар, верховний архієпископ УГКЦ сказав, що воля народу — це воля Бога. І тому все, що від тебе залежить, ти мусиш віддати йому на службу. — Чи є ваші знайомі, рідні серед тих, хто у ці дні був на Майдані Незалежності в Києві? — Так, безперечно, і дуже багато. Це і мої семінаристи, і отці Римсько-католицької і православної церков. — І як, на ваш погляд, розв’яжеться ця складна політична ситуація? — Народ на повні груди вдихнув свободи і вже не захоче повертатися до брехні й принижень. І буде так, як написано у Святому Письмі: «Хто шукає, той знаходить, хто стукає, тому відчинять». Розмовляла Валентина ШТИНЬКО.
