А СВІТЯЗЬ І ДАЛІ МУСИТЬ ТЕРПІТИ

Яке ж покарання понесли винні за зловживання владою і «споглядацьку» позицію, про які йшлося у публікації «Волині» «Чи витримає Світязь навалу приватизаторів?» (9,14 і 16 вересня)
У циклі матеріалів із фотозвинуваченнями тепер вже покійного Миколи Зінчука йшлося про зловживання посадовців і порушення вимог природоохоронного законодавства на території Шацького національного парку. Як водиться за нинішньої влади, на критичну публікацію ніхто з держслужбовців чи працівників контролюючих служб не відгукнувся. Чиновники дотримуються радянської звички: без команди не висуватися, не висловлювати власну думку та не заявляти про відомчу позицію. Тим більше, що, як показали численні перевірки з боку обласної прокуратури, згодом — координаційного Комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України, посадові особи різного рівня, працівники контролюючих служб, як, наприклад, органів містобудування та архітектури зайняли, як сказано в матеріалах перевірки, «пасивну та споглядацьку позицію». Зате тепер є що споглядати в курортній місцевості.
Не подала голос і міліція, хоча, напевне, авторитету начальнику управління внутрішніх справ в області Олександру Кміті не додала його спроба «викрутити руки» місцевому священику, аби відхопити в прибережній смузі ділянку землі для міліціонерів.
Про той ажіотаж, який панує на землях Національного природного парку, ми й вели мову кілька місяців тому в газетних публікаціях. Зокрема, були вказані й об’єкти, де аж занадто нахабно порушувалися водний, лісовий та інші кодекси. Так, наприклад, Світязькою сільською радою не на конкурсній основі було продано, а частково передано в оренду берег Світязя фірмі «Продтранссервіс». В селі кажуть, що за цим гешефтом стоять відомі керівники та бізнесмени Луцька. Відразу з’явилися могутні загорожі, в тому числі глухий паркан, який тягнувся аж до води. Нині органами прокуратури підготовлені документи реагування про знесення незаконно збудованого паркану. Як повідомив заступник прокурора області Василь Куренда, нині вивчається документація для того, щоб з’ясувати, чи є підстави для такого договору і одноосібного використання акваторії озера. Думається, що такі «вольності» неприпустимі.
Так само досліджується — і так само чомусь довго — договір оренди приміщення державної рятувальної станції в Світязі, який укладений між Шацькою райдержадміністрацією та приватною фірмою «Феміда-Інтер». Ми бачили не реконструкцію приміщення, а зведення готелю з номерами за кілька метрів від води на сільському пляжі. Працівники Національного парку, селяни Світязя втратять будь-яку віру в справедливість, якщо не буде дано правову оцінку діям потужної фірми «Феміда-Інтер», підприємства «Продтранссервіс» та інших. Адже це вже прецедент: багато інших багатіїв захочуть і собі урвати шматок прибережної смуги.
Органами прокуратури уже порушено ряд кримінальних справ щодо керівників підприємств, які давали незаконні вказівки на будівництво об’єктів у прибережній смузі. Зокрема, керівники Любомльського держлісгоспу на березі озера Пісочного самовільно зайняли земельну ділянку і встановили два дерев’яні будинки. Заподіяні збитки становлять 17360 гривень, котрі, сподіваємось, будуть виплачені з власних кишень цих заробітчан.
Ми повідомляли у публікації про захоплення гектара землі на березі Світязя службовими особами Луцького державного технічного університету, закільцювання його металевою огорожею і встановлення спальних вагончиків. За цим фактом стосовно посадовців також порушено кримінальну справу. Адже ніякі благання керівників природного парку не вплинули на ректора університету Віктора Божидарника. Заподіяні збитки становлять 146 тисяч гривень.
Органами прокуратури підготовлені документи реагування з вимогою знесення самовільно збудованих об’єктів на територіях баз МП «Полум’я», «Любомльавтодор», ТзОВ «Гермес», ТзОВ «Феміда-Інтер» та ряду інших.
Розслідуються кримінальні справи по підробці рішень Шацької селищної ради, згідно з якими деякі мешканці села Мельники нібито мали першочергове право на земельні паї. Порушено кримінальну справу по факту службового підроблення чиновниками Шацького районного відділу земельних ресурсів документів, що призвело до безпідставної видачі державних актів на право приватної власності на землях парку в тих же Мельниках. До речі, як повідомив Василь Куренда, прокуратурою області затребувано всі рішення по наданню земельних ділянок громадянам та юридичним особам для детального вивчення. І все ж, як він каже, основою в роботі контролюючих служб, органів місцевого самоврядування є запобігання порушень законодавства, регулярні перевірки, оскільки вирішення справ про самовільне будівництво, привласнення землі через суд при пред’явленні цивільних позовів процедура не проста і фактично місцева влада, яка теж не без гріха, цим не хоче займатися.
На колегії прокуратури області в черговий раз обговорювались питання порушень природоохоронного законодавства на території Шацького Національного природного парку. Якщо послухати керівників, які виступали з інформаціями, — начальника головного управління земельних ресурсів Сергія Шабали, начальника управління містобудування та архітектури Якима Сеника, начальника державного управління екології та природних ресурсів Ростислава Мігаса, головного лікаря облсанепідстанції Валерія Кацамана, то складається враження, що на папері все гладко. На їхні перевірки, мовляв, не реагує місцева влада.
Перевірок і справді багато, особливо влітку. Ось тільки, як кажуть у народі, який з них толк? За п’ять місяців нинішнього року директор Шацького Національного природного парку Михайло Шумський, який недавно приступив до виконання своїх обов’язків, нарахував їх аж 24. Коли ж працювати працівникам парку, сільським головам? Більшість перевіряючих, як відомо місцевим жителям, прагнуть комфорту, юшки з вугрів, поїздок на острів. І за спостереженнями — вони обминають будівлі та угіддя потужних фірм, поважних бізнесменів та керівників високого рангу з Луцька, хоч порушення там чітко видніються, як більмо на оці. Хоча самі власники котеджів відверто заявляють, що «ми й десять разів вам заплатимо штрафи». Жоден цивільний позов не направлено в суд на ліквідацію самочинної забудови або для приведення її у відповідність норм — це констатували на колегії. Яким Сеник скаржився на незахищеність інспекції архітектурно-будівельного контролю, мовляв, їхніх працівників і за людей не вважають.
І все ж найближче до істини був голова Шацької районної ради Леонід Кислюк, який сказав прямо: «Приходить бізнесмен і каже, що хоче будувати якийсь об’єкт. Ми йому відповідаємо: «На цьому місці не можна, бо немає містобудівного обгрунтування». Бізнесмен говорить: «Не переживайте, я все сам узгоджу і з цим документом буду будувати».
Ось так і залаштовують справи «прихватизаційні». Пригадується, як в Шацькій селищній раді в приватних розмовах її працівники говорили, що ними, мовляв, керують і особливої ролі у вирішенні земельних питань вони не відіграють. Згодом з’явилось повідомлення, що порушена кримінальна справа відносно голови селищної ради в зв’язку з хабарництвом. Хоча нам відразу казали, що тут щось не чисто. Як стало відомо, кримінальна справа закрита.
Що необхідно для того, аби покінчити з безсистемним використанням природних багатств у парку? Усі спеціалісти сходяться на вирішенні одних і тих же проблем. Потрібний детальний план організації території Національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об’єктів. Кажуть, що його проект розробляється київським інститутом «Діпроміст» і до закінчення 2005 року він буде виготовлений. Наскільки він буде відповідати реаліям — залежить від дирекції парку, місцевої влади. Необхідні нові генеральні плани забудови сіл Світязя та Пульмо, селища Шацька, чітко встановлені межі населених пунктів. Причому, слід врахувати розпаювання землі в Світязі, Мельниках і всі проблеми, які виникнуть при можливому продажу цих ділянок. Повинно бути чітко визначено, які землі потрапляють під господарську забудову, а котрі використовуватимуться для відпочинку. Адже потреби людей не можна обмежувати.
Леонід Кислюк говорив про те, наскільки продаж землі на законній основі допоміг «вилюднити» селище. Але можна лише повторити, що парк — це не резервація для особняків багатих людей. Це національне багатство, яке не повинно продаватись. У селища є інші можливості збагатіти: поставити на індустріальні рейки туризм та відпочинок.
І, нарешті, про основне. Указом Президента від 11 листопада 2004 року звільнено з посади голову Шацької районної державної адміністрації Володимира Найду. В Указі є вказівки про забезпечення встановлення в натурі (на місцевості) меж території Шацького Національного природного парку, вирішення видачі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, наданою парку. Адже ці питання й досі з 1999 року не впорядковані. І особливо хочеться звернути увагу на ось який важливий пункт Указу Президента: «Міністру охорони навколишнього природного середовища України, міністру України з питань надзвичайних ситуацій, першому заступнику міністра охорони здоров’я України, головному державному санітарному лікарю України, голові Державного комітету України по земельних ресурсах розглянути питання щодо відповідності займаним посадам працівників відповідних територіальних органів та установ у Волинській області».
Думається, що не всім відомо про таку вказівку. Звісно, те, що відбувається у Шацьку, можна порівняти хіба що з кишеньковими крадіжками на фоні пограбування цінних земель, що відбувається у курортній місцевості Криму, біля Одеси, на Закарпатті. І багатіям все сходить з рук. Треба віддати належне нашій обласній прокуратурі, яка послідовно, крок за кроком, наводить порядок в Шацькому Національному природному парку. При будь-якому президенту, будь-якій системі влади належить зберегти заповідний куточок для нащадків.
... Дивлячись, як нерідко грають хвилі на озері Світязь, та так, що великі крипи (човни) підскакують, наче пластмасові поплавки, здається, що ось-ось їхні керманичі випадуть. Та буря вщухає, веслярі з уловом дістаються берега. Як би так не трапилося із великою бурею навколо зловживань в Шацькому районі. Може настати затишшя і як завжди у нас буває, — хто що зловив, те й з’їв.
Олександр НАГОРНИЙ.