Курси НБУ $ 41.38 € 43.94
«Нам доведеться пробачити тих, кому Кремль задурив голову. Ми ж пробачили німців після 1945-го…»

Волинь-нова

«Нам доведеться пробачити тих, кому Кремль задурив голову. Ми ж пробачили німців після 1945-го…»

12 питань про реінтеграцію Донбасу

Коли депутати у своїх зручних кріслах закликають до наступу, бо це найлегший шлях знайти любов у серцях людей, я послідовно відстоюю позицію, що ці неідеальні Мінські домовленості, прийняті в критичний момент, допомогли нам вистояти як Країні. Ми повинні звільнити Донбас і Крим, посилюючи українську армію і дипломатичний фронт — тільки в синергії


Ірина ГЕРАЩЕНКО,
уповноважений Президента з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях, перший віце-спікер Верховної Ради



Я усвідомлюю, наскільки важливо простим громадянам, які не завжди розуміють нюанси Мінських угод, почути логіку не тільки ПРОТИ, але й аргументи ЗА ті законопроекти, що розглядалися минулого тижня. І я вважаю підлістю щодо них дії тих колег, які після виступів своєї високодостойної та високоморальної фракції, вдерлися на трибуну й поскручували мікрофони. Дуже «європейський» підхід.
Я чекаю реакції європейських країн і США, які не приховують своїх щирих симпатій до цих груп і фракцій, на конкретні дії молодих політиків, які намагалися зірвати обговорення, ключові для безпеки України і самого ЄС!
ЄС і США послідовно підтримують мінський процес, маю це підкреслити. На певні питання, на які хотілося дати відповідь із трибуни Верховної Ради під час обговорення законопроектів, спробую сформулювати позиції тут.



« Коли безпосередньо підписувалися Мінські угоди, ключова їхня мета була одна: зупинити вбивство українців і зберегти Країну.»



Мінські угоди писали в Москві. Навіщо ми їх імплементовуємо в українське законодавство?



  1. До хвилини пам’ятаю першу мінську зустріч 25 серпня 2014 року… Коридорами розкішного президентського палацу Лукашенка тинявся весь в «Бріоні», із сумкою «Мон Блан» речник Путіна, перев’язаний потішними опереточними георгіївськими стрічками. Ця картинка — пам’ятник путінському режиму, подвійним стандартам, де верхівка живе розкішним європейським життям, а простому люду нав’язують «рускій мір», перев’язаний георгіївською стрічкою…
    Напередодні першої мінської зустрічі Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну…Телефон Порошенка розривався, йому доповідали про трагічну ситуацію під Іловайськом, де росіяни впритул розстрілювали українських солдат і добровольців, цвіт нашої націі. Тоді в Мінську була тільки високий представник ЄС Кетрін Ештон.
    Уже за 10 днів, 5 вересня, у Мінську відбулася зустріч у нормандському форматі. Меркель і Олланд хотіли врегулювання, але чітко давали зрозуміти, що воювати за Україну (як до того і за Грузію) світ не буде, тому домовляйтеся. Путін цідив крізь зуби, що «их там нет»…
    Щодня гинули десятки українських військових. Тому, коли безпосередньо підписувалися Мінські угоди, ключова їхня мета була одна: зупинити вбивство українців і зберегти Країну.
    Путін готував план капітуляції України за мовчанки ЄС, якому ключовим було зупинити гарячу фазу конфлікту. Він вимагав пріоритетності політичного блоку, малюючи війну на Донбасі як виключно внутрішню українську проблему, типу «рєспублікі» вимагають самостійності.
    Для європейців важливо було припинити військові дії і вбивства. Ціною України…
    Україні було найважче. Донбас заливало кров’ю… Йшлося про збереження Держави, бо ж метою Путіна був не Донбас, а Україна…
    Нам вдалося закласти в Мінські угоди ключові позиції для збереження Держави: виведення іноземних військ і техніки (формулювання «російські» на тому етапі просто б не пройшли); відновлення контролю над українсько-російським кордоном.
    Так, в угодах є політичний, болючий для Києва блок, але таким є компроміс. І той, хто про то «забув», просто не знає, що таке — отримувати звістки про вбивство солдатів, чути крики їхніх матерів.



2. Санкції проти РФ з’явилися влітку 2014-го, після анексії Криму. Навіщо говорити, що вони прив’язані саме до виконання Мінських домовленостей?
Після анексії Криму ЄС ввів смішні санкції: візова відмова кільком десяткам росіян на зразок потішного Стрєлкова. Саме ця безкарність розв’язала Кремлю руки і призвела до повномасштабного вторгнення в Україну в серпні 2014-го.
Серйозний пакет санкцій, які реально били по економіці агресора, заморозили доступ до нових технологій, європейських і американських банківських кредитів, був прийнятий саме після підписання Мінських домовленостей.
У рішеннях звучить одне: санкції триватимуть до ПОВНОГО виконання Мінських домовленостей! До відновлення контролю над українсько-російським кордоном! Хто серед українських політиків проти відновлення кордону, той виступає проти Мінських домовленостей.
Зверніть увагу — саме ті, хто проривали кордон на Заході України, принижуючи українських прикордонників, в ці дні блокували трибуну, прориваючи наш дипломатичний фронт і виступаючи проти Мінських угод, які вимагають відновлення контролю на східному кордоні. Збіг?


 


3. Президент перевищив повноваження, підписуючи угоди, не порадившись з парламентом?
Вся країна побачила в ці дні, як то воно: радитися з безвідповідальною і популістською частиною парламенту…
В критичні дні 2014-го — лютого 2015-го будь-яке зволікання вартувало життів тисяч українців. Мова йшла про збереження Країни. Президент приймав рішення як гарант Конституції, Верховний Головнокомандувач і лідер. Під Нормандськими і Мінськими домовленостями стоять підписи президентів Франції, Росії та канцлера Німеччини. Вони теж перевищили повноваження?
І ключове — саме підпис Путіна під Нормандськими документами і його посла Зурабова під Мінськими угодами роблять РФ суб’єктом домовленостей, а не спостерігачем, як і ЄС, за яких підписи поставили Олланд і Меркель.
Тепер КОЖНА сторона має виконати свою частину зобов’язань: РФ вивести війська і техніку, піти ГЕТЬ із Донбасу; Україна — політичний блок (ми, до речі, прийняли відповідне законодавство, яке так і не вступило в силу, через невиконання безпекового блоку з боку РФ); ЄС — тримати санкції до повного відновлення контролю над кордоном.


 


4. Після прийнятих законопроектів у Верховній Раді з’являться гіві-мотороли?
Ці апокаліптичні завивання ми чуємо з вересня 2014-го. ВР і досі на місті. Гіві й мотороли — самі знаєте де.


 


5. Навіщо голосували за Закон «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО»?
За цей закон проголосували у вересні 2014-го, а не в жовтні 2017-го! А «Самопоміч», « УКРОП» та інші блокувальники трибуни голосували за цей закон, за зміни до нього у березні 2015-го! Тобто тоді це була не зрада?



« Ми не можемо в кожному жителі Донбасу бачити ворога. Але всі причетні до вбивств і тероризму, до катувань та гвалтувань — сидітимуть. Ці злочини не потрапляють під амністію і є злочинами проти людяності, які не мають термінів давності.»



Що ж трапилося за ці роки, якщо ЖОДЕН з апокаліптичних прогнозів не реалізувався? А нічого, окрім того, що «Самопоміч» вийшла з коаліції та не шкодує сил і нервів не на боротьбу за Україну, а на боротьбу з владою.


Ключове: ані після вересня 2014-го, ані після березня 2015-го цей проголосований закон так і не вступив в силу. Донбасом ходить не народна міліція, якою лякають виборців радикали, а росіяни і місцеві орки, озброєні російським воєнторгом. Так ми будемо народною міліцією лякати чи виганяти орків?
Наголошую: прийнятий у 2014-му закон не може вступити в силу до виконання з боку РФ безпекового блоку. І зараз ми голосували за можливість застосування, якщо протягом року зміниться безпекова ситуація. Це дало беззаперечний козир вимагати продовження санкцій проти РФ.


 


6. У Законі «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО» закладені норми про народну міліцію, свої суди. Це легітимізація бойовиків?
Документ, що приймався в критичні для України дні, був важким і компромісним. Путін прагнув закласти в той закон можливість «рєспублік» визначати наш зовнішній вектор, в тому числі заблокувати шлях до ЄС і НАТО, Угоду про асоціацію і безвіз.
Ми все це відбили. Ніякий окремий регіон України не буде визначати зовнішню політику всієї держави.
Закон «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО» не має жодних норм, що блокують наш зовнішньополітичний шлях. Саме це була мета Путіна. А щодо легітимізації бойовиків, то їх офіційно не визнав навіть сам Путін, тим більше світ.
Щодо амністії — нам доведеться пробачити тих, кому Кремль задурив голову… Це буде важко, але такий шлях пройшли всі повоєнні країни. Ми ж пробачили після 1945-го німців, бо не всі серед них були фашистами. Ми не можемо в кожному жителі Донбасу бачити ворога. Але всі причетні до вбивств і тероризму, до катувань та гвалтувань — сидітимуть. Ці злочини не потрапляють під амністію і є злочинами проти людяності, які не мають термінів давності.


 


7. Чому саме зараз голосували за пролонгацію Закону «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО»?
Тому що термін ухваленого Закону «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО» завершується у жовтні 2017-го. Кремль уже розпочав свою брехливу кампанію, що, мовляв, Україна виходить з Мінських угод, то знімайте санкції. В ЄС є чимало лобістів, які підтримують зняття санкцій з РФ. Гра Кремля була: зняти з себе європейські санкції українськими руками. Не вийшло.


 


8. Чому «Опоблок» підтримав голосування за Закон «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО»?
Питання до них. «Опоблок» дав лише 9 голосів із 40 членів фракції, тобто менше 25% їхніх депутатів. Він бореться за голоси Сходу і завжди публічно підтримує Мінські домовленості як такі, шо ведуть до врегулювання. Всі соціологічні опитування показують, що для українців питання миру є ключовим, і на Сході Мінські угоди підтримують. Тому для «Опо­блоку» це голосування є логічним.


 


9. Чому Москва схвально сприйняла голосування щодо закону про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО?
Я бачила протилежне. Москва і її посіпаки істерять щодо законопроекту, який визнає РФ країною-агресором.
А щодо пролонгації Закону «Про особливості самоврядування в
ОРДЛО», то були крізь зуби заяви Москви і її маріонеток, що, мовляв, Київ прийняв цей закон під тиском і все одно не збирається виконувати. Це скорше розчарування, що їхній план зняти санкції нашими руками провалився! А от європейські й американські партнери привітали нашу мудрість.


 


10. Які новели, закладені в іншому законопроекті «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», є найпринциповішими?
Цей законопроект прийнято лише у першому читанні і буде допрацьований до другого, в тому числі враховуючи альтернативні законопроекти. Ключове — визнання Росії країною-агресором.
Чому саме зараз? Бо кілька років тому навіть наші найближчі союзники закликали до стриманості. Сьогодні час інший і всім уже все зрозуміло про РФ. А прийняття цього закону допоможе нам бити по Російській Федерації в міжнародних судах і в діалозі по миротворчій місії, де апріорі не може бути жодного громадянина країни-агресора.


 


11. Чому в законі розділені питання Криму і Донбасу?
Ми однаково боремося за повернення Донбасу та Криму, але навіть в міжнародному праві ситуація визначається різною термінологією: Крим — анексований, на Донбасі — повзуча анексія і росіяни відмовляються визнати там свою присутність. Методологія повернення цих територій також буде різною.


 


12. Чому за цей законопроект не голосували «Батьківщина», «Опоблок», «Самопоміч»?
Питання до них. Але воно риторичне…


P. S. Серед сотень дзвінків у ці дні один був особливо важливим для мене — від Володимира Павловича Горбуліна. Підтримав. Сказав, що найважче — це мати позицію і її публічно відстоювати в океані популізму. Але так правильно, бо так потрібно Країні.



«Не треба мене лякати ударами з-за спини. Я потрапляла на фронті під обстріли, в Мінську не боялася бойовиків, і вас не боюся!»



«Хлопці-єврооптимісти, ламати мікрофони у залі — ви герої, а піти на фронт?»


 

Telegram Channel