Є у революції початок. Нема у революції кінця?
У центрі Києва знову з’явилися намети. Як ви гадаєте, українцям треба йти на нові акції протесту у час, коли в країні триває війна?
Нова революція в умовах війни — це шлях до руйнації держави. Такий досвід у нашій історії вже був неодноразово. Навіщо наступати на ті ж граблі?
Володимир КАРПУК,
народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Я саме у Києві і, певно, піду подивлюся на цю акцію. Але вважаю, що революційні шляхи вичерпали себе в Україні. Треба думати про те, як розвивати політичну культуру і як змінювати ставлення людини до виборів, щоб голоси не продавались. У сьогоднішній Україні дуже багато політиканів, які своїми діями шкодять іміджу держави. І це в час, коли триває російська агресія. Важко уявити, аби щось подібне відбувалося в будь-якій іншій країні, яка воює. Таке можливо тільки у нас завдяки політиканам, котрі, за великим рахунком, працюють на агресора.
Ігор ГОРДІЙЧУК,
Герой України, генерал-майор, ректор військового ліцею імені Івана Богуна, уродженець Рівненщини (м. Київ):
— У нас уже відбулася революція, після якої вибрали законну владу на всіх рівнях. Визначили стратегічний напрямок розвитку України – Європейський Союз та НАТО. В країні розпочалися реформи, оприлюднюють факти корупції. Влада повинна жорстко з нею боротися й звітувати. Але має бути діалог із суспільством. Тому те, що нині відбувається, я вважаю спробою реваншу закамуфльованих пропутінських сил.
Ірина ФАРІОН,
народний депутат України VII скликання (м. Львів):
— Вважаю, що ці протести доречні, бо зовнішня війна стала для нашої влади чинним прикриттям внутрішньої. Для нас страшніший цей внутрішній ворог, який досі не назвав Росію агресором, не запровадив воєнного стану та знищує українську мову через недолугу 7-му статтю Закону про освіту. Тому намети під Верховною Радою – абсолютно логічне явище. Вкрай негативно ставлюся до Саакашвілі й зовсім не асоціюю протести із цим гастролером, а з тими людьми, які негативно сприймають режим Порошенка. Їхні вимоги за прийняття нового закону – голосування за відкритими списками та зняття депутатської недоторканності. Це право народу на повстання проти влади, яка діє заодно із зовнішнім агресором. Ми утримуємо внутрішній фронт, східний (війна з Росією) і західний (з Угорщиною та усіма нашими історичними окупантами), бо не засвоїли уроків історії. Але ми не маємо стати причіпним вагоном до європейської унії. Нехай чинна влада виконає ці вимоги і не знищує народ комунальним голодомором, бо саме це на руку Путіну.
Класичної ситуації, коли «верхи не хочуть, а низи — не можуть», у нас немає. Все, що відбувається, — лише на користь Кремлю. Думаю, що без його агентів не обійшлося.
Артем ЗАПОТОЦЬКИЙ,
учасник Революції гідності, удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (м. Луцьк):
— Думаю, цього не варто робити. На сьогодні ми не готові до ще однієї революції. Політична дестабілізація зараз нікому не потрібна. Вона вигідна хіба що тим, хто хоче отримати з цього політичні дивіденди. У тому, що відбувається останніми днями в столиці, найбільш зацікавлений Кремль. І цим усе сказано.
Володимир ФЕСЕНКО,
політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):
— Відповідь дуже проста. Нова революція в умовах війни — це шлях до руйнації держави. Такий досвід у нашій історії вже був неодноразово. Навіщо наступати на ті ж граблі? Намети у центрі Києва останнім часом з’являються кожен рік, але масової підтримки наразі не бачу. Є люди, які хочуть революції, є професійні революціонери, але, за моїми спостереженнями, більшість українців не бажають нового Майдану. Вони критично ставляться до влади, але після драматичних подій 2014 року багато хто побоюється, чи не призведе це до нового погіршення?
Тепер щодо того, як може розвиватися ситуація. Найбільш вірогідний сценарій – якщо не відбудеться нових спалахів насильства чи форс-мажорних обставин, то акція поступово згасне внаслідок виконання деяких вимог протестувальників та відсутності масової підтримки. Хоча можливі і проміжні сценарії — наприклад, наметове містечко простоїть декілька місяців, але знову ж без масової підтримки. Найгірший варіант — якщо почнеться ланцюгова реакція анархії, повалення державних інституцій. Але це, на мій погляд, найменш вірогідно.
Петро САГАНЮК,
міський голова (м. Володимир-Волинський):
— Безперечно, треба, щоб Верховна Рада свої обіцянки виконала. Тому я повністю підтримую вимоги людей, що прийшли під стіни парламенту. Але нам зараз зовсім не потрібна колотнеча, яка нікому не принесе добра. Тому, вважаю, всі найбільш болючі питання треба вирішувати цивілізовано, помірковано. Прислухатися до громадян, не ігнорувати їхньої думки, в першу чергу розглянути те, що тривожить суспільство.
Людмила КИРДА,
депутат обласної ради (смт Маневичі):
— А як іще змусити владу виконувати свої обіцянки? Сьогодні робиться багато речей, яких українці не сприймають, і все прикривається війною. Це стосується створення і антикорупційних судів, і нового виборчого закону, аби не «посівали» напередодні виборів на округах гречкою. Президент вніс законопроект про зняття депутатської недоторканності з 2020 року. А чому не відзавтра? Чим ті народні обранці відрізнятимуться від сьогоднішніх? І про пенсійну реформу багато говорили, а люди отримали підвищення на 100—200 гривень. Чиновники собі зробили зарплати по мільйону, а пенсіонерам кинули, як кістку, копійки і тіштеся, люди. Йде війна, і стає втричі образливіше, що одні віддають життя, а інші накопичують мільярдні статки. Молодь масово виїжджає у пошуках кращого майбутнього в ту ж саму Європу. Серце болить за те, в якій країні будуть жити мої діти.
Василь ПРАДІД,
заступник голови Незалежної профспілки гірників України ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» (м. Нововолинськ):
— Я на сто відсотків підтримую акцію, яку започаткували під стінами парламенту. Покращення життя немає. Влада дбає тільки про себе. Що це за країна, де 80 відсотків громадян живуть як бідняки, а верхівка жирує? Комунальні тарифи зашкалюють. Людям підкинуть сотні гривень, а собі, «вибраним», – мільйони. І тепер знов готують документ, згідно з яким у черговий раз собі піднімають зарплати. Чому Нацгвардія не воює на Сході, а оберігає їхні персони? Чому суд, прокуратура, інші впливові відомства перебувають у ручному управлінні? Таких питань назбиралося багато. У Конституції написано: влада – це народ. Якщо стає по-іншому, владу треба міняти. Тому я за перевибори.
Любомир ВАЛІХНОВСЬКИЙ,
завідувач хірургічного відділення Турійської ЦРЛ, заслужений лікар України (смт Турійськ):
Революції не виникають через амбіції політиків або на чиєсь замовлення. Можна поставити намети, привезти проплачених активістів, які візьмуть «в облогу» Верховну Раду чи Кабінет Міністрів, проголошуватимуть загалом справедливі вимоги. Але такі акції не можна назвати новим Майданом. На мою думку, їхати до Києва зараз недоцільно. Однак, якщо влада в державі продовжуватиме ігнорувати інтереси простих людей, то сама спровокує стихійний вибух невдоволення. Усім болить війна, усі бояться холодних батарей взимку, зростання цін. Кожного непокоїть загроза розвалу медицини, відсутність перспектив для молоді, зубожіння народу на фоні розквіту корупції і розкрадання держави зграєю олігархів. Усе це може довести напругу в суспільстві до крайньої межі. І тоді ніхто не роздумуватиме, чи треба йти на революцію, коли країна у стані війни.
Олександр ГУЧ,
сільський голова, учасник Революції гідності (с. Дерно Ківерцівського району):
— Не можна робити революцію в час, коли й без того війна рве країну на шматки. Внутрішня дестабілізація нині не вихід із ситуації. Тиск на владу потрібен, але не революція. Було б добре біля приміщення Верховної Ради поставити пам’ятник граблям, щоб нагадували чиновникам, до чого призводять їхні вчинки, бо знову йдуть второваною доріжкою.
Ганна СЕРНЮК,
директор школи (с. Городець Володимирецького району Рівненської області):
— Ніяка революція нині не потрібна. Триває брудна політична боротьба, й людей у черговий раз намагаються використати, щоб дорватися до керма. Ми всі знаємо, що в Україні найбільша корупція у верхніх ешелонах влади, час від часу оприлюднюють шокуючі факти. Щоб із цим злом боротися, не потрібно розпочинати революцію й ставити намети, достатньо ухвалити жорсткі закони й дотримуватися їх.
Наталія БАЛЮК,
головний редактор газети «Високий замок» (м. Львів):
— У жодному разі революція не потрібна. Та й не доводиться в наших умовах говорити про революцію, а швидше про «псевдореволюцію». Класичної ситуації, коли «верхи не хочуть, а низи — не можуть», у нас немає. Все, що відбувається, — лише на користь Кремлю. Думаю, що без його агентів не обійшлося. Як журналіст критично ставлюся до нашої влади й бачу, що вона помиляється й «підставляється». І водночас розумію, що вона старається щось зробити. Підняття мінімалки, зарплат учителям — ще не відомо, звідки ці ініціативи будуть фінансуватись, але їх запровадили. Влада чудово розуміла загрози «осіннього наступу» й зробила все, щоб мінімізувати причини для невдоволення. Звичайно, вдається не все, але, якщо критично оцінити ситуацію, то опозиції залишається спекулювати лише на політичних мотивах. А вони вирішуються політичним шляхом: через парламент, пресу, зрештою — виборами. Але аж ніяк не революцією!
Андрій ТУРАК,
директор ПОСП ім. Шевченка, депутат обласної ради (с. Угринів Горохівського району):
— Революції не потрібно. Але оце, що відбувається біля Верховної Ради, треба робити — лякати. Щоб влада знала, що її чекає. Гасла, які висувають активісти під Верховною Радою, — це вимоги часу. От закон про вибори на пропорційній основі з відкритими списками давно слід було прийняти. Бо з тим, який діє, не можна йти на вибори. Чи вони далі хочуть дурити людей? І недоторканність народних депутатів треба знімати. А скільки можна ловити корупціонерів і відпускати? Мусить бути антикорупційний суд. Революції не треба, але влада слів не чує, позиція людей її не цікавить. Мені здається, що нинішні протести — це попередження, що народ далі не буде терпіти і не чекатиме довго.
Бліц провели Василь УЛІЦЬКИЙ, Тамара ТРОФИМЧУК, Людмила ВЛАСЮК, Кость ГАРБАРЧУК, Сергій НАУМУК, Лариса ЗАНЮК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Катерина ЗУБЧУК, Мирослава КОЗЮПА, Олександр ДУРМАНЕНКО.