Ярослав Федорчук: «Українці мужньо борються за свободу, але не вміють її берегти»

Валентина БЛІНОВА

«Продаючи голос, люди обирають злочинця»
—Цьогорічна осінь розпочалася гарячими подіями і під куполом Верховної Ради, де під час розгляду законопроектів, що стосуються становища на Донбасі, дійшло навіть до бійки, і біля будівлі парламенту, куди вийшли протестувальники, невдоволені ситуацією в державі. Як гадаєте, чому від початку незалежності так і не поліпшилося наше життя?

Олігархи у владі – це клубок, який треба прибрати. Президент не може бути одночасно державним мужем і бізнесменом.

— Українці мужньо борються за свободу, але не вміють її берегти. Вони хочуть усе і зразу, а держава будується по цеглинці. В нас немає досвіду державотворення, відповідальності за свої вчинки, пильності та прискіпливої оцінки тих, хто задля власної вигоди користується результатами зусиль патріотів. Тричі Україна повставала за свою незалежність: у часи Богдана Хмельницького, в період 1917 – 1922 років і тепер. Два перших змагання закінчилися поразкою. В чому наша біда? Згадаймо гетьмана Брюховецького, який популістськими обіцянками задобрив козаків. Потім зрадив їх, прийнявши чин московського боярина, підписавши угоди, кабальні для українців. Та хіба ті, хто його обрали, а потім стали невдоволеними його правлінням, не відповідальні за свій вибір?
Як тоді, так і тепер, після здобуття незалежності в 1991 році, з’явилася група людей, котра розграбувала державне майно, а президент Кучма породив олігархію, яку зміцнили його наступники. Навіть після двох революцій – Помаранчевої та Революції гідності – суспільство не запобігло негативу, що руйнує державу. Спершу обрали на найвищий державний пост Ющенка, а він привів до влади Януковича. Вдруге наступили на ті самі граблі, знову обравши президентом корупціонера. Українська влада продовжує діяти за політико-економічною формулою: «гроші – політика – гроші». У давнину люди давали десятину князеві – не більше. А теперішні олігархи при владі ніяк не можуть насититися, не мають мудрості зупинитися, обдирають громадян через комунальні тарифи. Тільки за рік витягнули з кишені кожного українця по 25 доларів за вугілля, що його держава купувала за формулою «Роттердам+».
Олігархи у владі – це клубок, який треба прибрати. Президент не може бути одночасно державним мужем і бізнесменом. Вихід один – народ повинен контролювати владу. Маємо об’єктивні внутрішні та зовнішні підстави зберегти незалежність, але за умови, якщо усунемо головне протиріччя, що роздирає країну, – між олігархами й простими громадянами. Олігархи при владі за нас цього не зроблять.
— Тоді хто здатний змінити ситуацію в країні?
— Вже викристалізувалася частина народних депутатів, громадських активістів, патріотів, які усвідомлюють відповідальність за долю держави. Зокрема — це учасники антитерористичної операції, котрі відстоюють незалежність України в зоні збройного протистояння на Донбасі. Вони знають, що таке смерть і за що воювали. Ця реальна сила впливає на всі сфери нашого життя. Влада відчула міць братства українських воїнів, коли вони влаштували блокаду торгівлі з окупантами, коли судили Батю. Вона не зможе протистояти їхнім діям. Але державу можна зберегти за умови, якщо кожен громадянин зрозуміє свою відповідальність за долю і зміцнення державності. Особливо це треба пам’ятати під час виборів, бо доки є продажні виборці, доти будуть продажні депутати. Продаючи голос, обирають злочинця, який ніколи не працюватиме задля інтересів людей та країни.

«До влади часто потрапляють ті, хто хоче вкрасти й обманути»
— Чи дадуть результат освітня, медична, пенсійна реформи, ухвалені парламентом?
— Країна зачекалася змін у всіх сферах життя, але очікуваний ефект люди відчують за умови дотримання принципу справедливості. Приміром, не може бути однаковою пенсія тих, хто має 10 років трудового стажу, і тих, хто відпрацював 40 років. Науковцям, вчителям, інженерам, які в 90-х залишилися без роботи і, щоб вижити, змушені були торгувати на базарах, втрачений стаж слід дорахувати. Бо вони не винні, що не змогли його заробити. Але не можна і далі забирати кошти з держбюджету від шкіл, лікарень, інших соціальних закладів, щоб перекрити дефіцит Пенсійного фонду. Нині немає маси безробітних, яка раніше тиснула на економіку. Українці, які виїхали на заробітки за кордон, повинні там і пенсію отримувати. Про це мають домовитися урядовці, укласти відповідні міждержавні угоди. Щодо медичної реформи, то знаємо, що безплатної медицини давно немає. Звісно, залишається ризик, що чиновники галузі, лікарі будуть махлювати. Тут теж потрібен контроль, бо, зрештою, все залежить від людини. На жаль, до влади часто потрапляють ті, хто хоче вкрасти й обманути.
— Як переламати цю нездорову психологію?
— Вчитися чесності та демократії в Європі. Там швидко покажуть, як вбити в собі відірваність моральних принципів від вчинків. Бо ми поки що тільки декларуємо справедливість, порядність, патріотизм, а на ділі забуваємо про ці чесноти. Тому треба частіше звертатися до совісті людей. Кажу так тому, що вболіваю за наш народ, хочу, аби він став кращим.

«Стараюся не спілкуватися зі зрадниками «Батьківщини»
— Нещодавно в ЗМІ з’явилася інформація про об’єд-нання Блоку Петра Порошенка, «Народного фронту» та «Вінницької європейської стратегії». Які перспективи цієї ймовірно нової сили?
— Вони можуть злитися, але наслідки для кожної із трьох партій будуть різними. Нині «Народний фронт» має велику фракцію в парламенті, значні можливості, впливових людей у владі, але нульовий рейтинг. Тому він, швидше за все, потягне БПП вниз і, ймовірно, відтисне Володимира Гройсмана з великої політики. А жаль. Я поки що про нього позитивної думки.
— Як стратег й організатор «Батьківщини», яке прогнозуєте їй майбутнє?
— Перспектива партії Юлії Тимошенко – реальні справи, які покращують життя простих людей, створюють умови для розвитку економіки, зміцнення законності. Фракція «Батьківщини» у Верховній Раді повинна добиватися ухвалення законів про вибори за пропорційною системою з відкритими списками, про імпічмент президента, скасування недоторканності народних депутатів, суддів, високопосадовців, створення Антикоруп-ційного суду. Завдяки цьому можна буде домогтися і швидкого розвитку країни, й утвердження демократії, і росту добробуту людей.
— Днями Юлія Володимирівна заявила про намір балотуватися на посаду президента на виборах 2019 року. Що скажете на це?
— Як політик вона сильна своїми особистісними та діловими якостями. Зараз і рейтинг «Батьківщини», і самої Тимошенко найвищий з-поміж інших партій та їхніх лідерів. Тож шанси на перемогу досить високі. Але прогнози в політиці – справа невдячна. Бо на становище в Україні впливають тенденції світової геополітики.
— Ви знаєте про ситуацію у фракції «Батьківщина» Волинської облради?
— Категорично засуджую дев’ятьох депутатів-порушників, які отримали мандат під прапором «Батьківщини», а потім стали діяти всупереч вимогам статуту партії, положенню про депутатську фракцію. Всі рішення бюро Волинської обласної парторганізації і президії Політради, що стосуються їхнього виключення з партії і фракції, правочинні.
— Чи спілкуєтеся з колишніми однопартійцями, які пішли з «Батьківщини»?
— За необхідності – доводиться. Нещодавно через секретаря РНБО Олександра Турчинова передав бійцям АТО дві тисячі примірників збірки «З Україною в серці», упорядником якої є я. Зустрічався з бійцями бригади Національної гвардії перед тим, як вони мали вирушити в зону збройного конфлікту. Хлопці переглянули фільм «Волинянин», поділилися своїми враженнями. А взагалі стараюся уникати спілкування з тими, хто зрадив «Батьківщину».
— Розкажіть про ваші творчі плани.
Зараз багато думаю, аналізую. Вийшли друком у кількох виданнях мої нові афоризми. Як на мене, особливо актуальний сьогодні один із них – «Великий гріх українцеві бути гіршим за росіянина». Працюю над фільмом про самоорганізацію українського народу в боротьбі за нашу незалежність. Його герої – майданівці, воїни АТО, волонтери. Обдумую третю частину «Волинянина».