УКРАЇНУ ВІД КРОВІ ВРЯТУВАВ ЇЇ ‘ГОЛОВНИЙ РОЗВІДНИК’

У минулому номері ми подавали коротеньку інформацію про сенсаційну статтю в газеті “Нью-Йорк таймс” за 17 січня про те, що кровопролиттю на Майдані Незалежності у Києві, яке могло статися 28 листопада 2004 року після оголошення Центрвиборчкомом результатів другого туру виборів, запобіг голова української Служби безпеки Ігор Смєшко, який попередив опозицію про наказ розігнати демонстрантів. Донедавна в українців прізвище Смєшка (і його заступника Сацюка) перш за все асоціювалось із відомою усім вечерею, після якої лідер опозиції Віктор Ющенко відчув симптоми отруєння. Але, коли читаєш статтю К. Джея Чіверса, переконуєшся, який великий внесок у мирну перемогу помаранчевої революції зробив саме головний “розвідник країни”.

НА МЕЖІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ
28 листопада о 22.00 на базі Міністерства внутрішніх справ України, розташованій за межами Києва, прозвучав сигнал тривоги, за яким понад 10 тисяч співробітників міліцейських спецпiдроздiлiв, озброєних палицями, сльозоточивим газом, щитами і касками (три тисячі з них мали вогнепальну зброю, багато спецназівців були у чорних масках), завантажилися в спеціально підготовлені автомобiлi і рушили до столиці. Сигнал тривоги прозвучав за наказом заступника міністра внутрішніх справ України Сергія Попкова. Київ очікувало страшне побоїще, яке могло перерости у громадянську війну...
Саме в ці хвилини серед наметів демонстрантів з’явився полковник Служби безпеки України в штатському. Він прийшов, щоб попередити демонстрантів про те, що віддано наказ їх придушити…
У 2003 році Кучма призначив головою СБУ генерала Ігоря Смєшка, відомого прозахідними поглядами кадрового офіцера військової розвідки. Раніше генерал працював у посольствах у Вашингтоні та Цюриху, і такий крок Кучми сприймався як спроба пом’якшити відносини із Заходом. Адже попереднього голову Служби безпеки Леоніда Деркача звільнили під міжнародним тиском після того, як його звинуватили у продажу радіолокаційних систем Іраку, проти якого діяло ембарго.
ОСОБЛИВА ПОЗИЦІЯ СБУ
Виявляється, підтримка представників СБУ “помаранчевих” розпочалась не з демонстрацій протесту. Задовго до виборів силовики та опозиція вступили в контакт, а влітку Смєшко доручив одному із генералів тримати зв’язок з головою штабу Віктора Ющенка Олегом Рибачуком. За словами самого Рибачука, він мав постійні контакти з кількома співробітниками СБУ, часто зустрічі могли відбуватися лише ночами. Офіцери передавали йому інформацію і документи, що стосувалися Кучми і його оточення.
Чи було це співробітництво результатом співпадіння політичних цілей чи наслідком прагматизму силовиків, які бачили великі перспективи Ющенка, ще довго буде залишатися предметом суперечок. Юлія Тимошенко, наприклад, заявила, що багато співробітників СБУ, включаючи Смєшка, просто зробили свої ставки у важкій грі. При цьому сама Тимошенко не може не захоплюватись їхнім вчинком: “Я завжди думала, що усі наші генерали віддані Кучмі і прагматичні, – сказала вона. – Але я зробила несподіване відкриття. У нас є генерали, які стоять на боці народу”. Погоджується з нею і Рибачук: “Ці люди ризикували своїм життям і кар’єрою”.
Самі офіцери теж говорять про різні мотиви. Але є багато ознак того, що перш за все в офіцерів СБУ було велике бажання блокувати Януковича. За словами деяких з них, прем’єр раніше був засуджений за грабіж і побиття, тісно зв’язаний з корумпованими бізнесменами із східних областей, які скупили багатства України, тому вони й не хотіли бачити Януковича на посту президента, особливо в результаті фальсифікацій. Співробітники СБУ та Рибачук заявили, що десь за тиждень до другого туру виборів особиста зустріч з Януковичем викликала в Смєшка таку відразу, що він подав заяву про свою відставку і поклявся ніколи не працювати з прем’єром. Кучма не прийняв відставку, сказавши, що якщо він піде, на його місце буде призначено генерала, відданого Януковичу, і виникне ризик кровопролиття. Про це заявили американському виданню і Смєшко, і Кучма.
Невдоволення силовиків посилилося 21 листопада, коли вони взнали, що прем’єр перемагає тільки завдяки масштабним махінаціям. У той день на зустрічі у кабінеті Смєшка керівництво СБУ розглядало питання про свою відставку на знак протесту, але було вирішено спробувати не допустити кровопролиття і боротися зсередини. “Сьогодні ми можемо врятувати обличчя і погони, а можемо спробувати врятувати країну”, – згадують слова свого шефа генерал Романченко і генерал-майор Сарнатський.
І коли 22 листопада прокуратура виступила із заявою, в якій від свого імені і від імені СБУ засудила опозицію в організації мітингів, генерал Смєшко був у такому гніві, що зателефонував Генпрокурору і сказав, що той не має права говорити від імені СБУ. “Це була фальсифікація!” – сказав він. СБУ відповіла заявою, у якій говорилось, що вона не згідна з Генпрокурором, що громадяни мають право на політичні свободи, а політичні проблеми повинні вирішуватись виключно мирними способами. Це був нечуваний розкол у правоохоронних органах України…
У той час, коли 24 листопада Ківалов оголошував перемогу Януковича, на сайті “Української правди” з’явилися записи телефонних розмов між членами штабу Януковича – менеджером його кампанії Юрієм Левенцем і чоловіком на ім’я Валерій, які обговорювали плани із фальсифікації виборів, включаючи докидання додаткових бюлетенів. В інтерв’ю Рибачук сказав, що передав записи в “Правду” після того, як їх отримав від СБУ, яка прослуховувала кабінет Януковича.
ЩЕ ОДНА ТАЄМНА ЗУСТРІЧ ЮЩЕНКА
Після оприлюднення записів відбулася таємна зустріч Смєшка з Ющенком. Ця зустріч носила парадоксальний відтінок. Адже Ющенко, який ледве не став інвалідом після літнього отруєння діоксином, публічно говорив про зв’язок між отруєнням і зустріччю із Смєшком і його заступником Сацюком. Тепер Ющенко хотів нової зустрічі. Вони зустрілись у маленькій кімнаті за жовтими шторами і їли фрукти. На зустрічі були присутні генерали СБУ Смєшко, Сарматський і Романченко, Ющенко, Рибачук і ще один союзник Ющенка. За словами обидвох сторін, було укладено дві угоди. Ющенко попросив посилити охорону його штабу. Смєшко погодився надати йому вісім спеціалістів із антитерористичного підрозділу “Альфа” і організувати охорону штабу колишніми співробітниками СБУ. Вони також домовились, що СБУ публічно продемонструє, що стоїть на боці закону, а не одного з кандидатів. На закінчення зустрічі Ющенко, який любить займатися живописом, подарував Смєшку свій пейзаж. “Головний розвідник” і лідер опозиції обнялися.
Наступного вечора, 25 листопада, Ющенко появився на сцені Майдану з п’ятьма співробітниками СБУ, які закликали Верховний Суд об’єктивно розглянути скаргу опозиції щодо фальсифікації виборів, а також звернулись до міліції та солдатів. “Не забувайте, що ваш обов’язок – служити народу”, – йшлося в заяві. На другий день до демонстрантів приєдналися курсанти Академії МВС, які строєм прийшли на барикади, щоб переконати інших офіцерів приєднатися до них.
‘БИТВА’ ЗА КУЧМУ
27 листопада Леонід Кучма викликав Смєшка на нараду в урядове селище в передмісті Києва. В залі були Янукович і голова МВС Микола Білоконь, який не приховував своєї підтримки прем’єра. Янукович насів на Кучму, запитуючи, чи він зрадив його, а потім почав вимагати призначити дату інавгурації, оголосити надзвичайний стан, розблокувати урядові приміщення.
Кучма теж відповів своєму протеже льодяним тоном: “Ви стали надто сміливим, Вікторе Федоровичу, якщо говорите зі мною таким чином, – сказав він. – Вам би треба було набратися сміливості на Майдані Незалежності”. Смєшко втрутився у розмову, щоб розповісти про те, як оцінює ситуацію СБУ, і попередив прем’єра, що мало хто з українських військових, якщо навіть буде видано наказ, воюватиме з народом. І навіть якщо солдати виконають наказ, легкого придушення не вийде, адже демонстранти дадуть відсіч. “Вікторе Федоровичу, якщо ви готові на надзвичайний стан, ви можете віддати наказ, – звернувся він до Януковича. – Ось Білоконь. Голова МВС. Ви як голова уряду накажете йому розблокувати приміщення? Ви це зробите?”
Янукович мовчав. “Ви відповіли, – сказав Смєшко. – Ви цього не зробите. Давайте не говорити дурниць. У застосуванні сили нема сенсу”.
Кучма вийшов зателефонувати і повернувся із знімальною групою державного телебачення. Янукович жбурнув авторучку і пішов.
Позиція уряду була сформована: військового стану не буде. І хоч консенсусу було досягнуто, залишалась вірогідність розгрому, або як відповідь на провокацію з боку опозиції, або у якості таємного плану. Таємничий наказ пролунав 28 листопада о 22.00…
ХТО НАСПРАВДІ ВІДДАВ НАКАЗ?
Дізнавшись про це, голова Служби безпеки України Ігор Смєшко попередив опозицію про підготовлюваний розгін демонстрантів, ті попередили американського посла в Києві Джона Хербста, той – безпосередньо держсекретаря США Коліна Пауелла, який особисто подзвонив Президенту країни Леоніду Кучмі. Кучма слухавки не взяв. Тоді Хербст зателефонував до зятя Кучми Віктора Пінчука. Після цього Пінчук зв’язався з Медведчуком, який по телефону знайшов вдома Білоконя і той перелякано запевнив, що нічого не знає про цей наказ…
У цей момент багато співробітників СБУ уже були на Майдані Незалежності разом із пікетувальниками, а їхні снайпери зайняли позиції на дахах найближчих будинків до Майдану. При цьому керівництво СБУ та армії у телефонних розмовах попереджувало керівництво МВС про те, що в разі нападу підрозділи армії та СБУ захищатимуть простих громадян.
Потім Ігор Смєшко зв’язався з іншим керівником СБУ вищої ланки – генерал-майором Віталієм Ромащенком. Ромащенко, знаючи Попкова довгі роки, зумів переконати генерала МВС відкликати вантажівки зі співробітниками ОМОНу. Колона, що рухалася в місто, була спочатку зупинена, а потім і зовсім повернула назад.
І хоч зараз генерал Попков говорить, що наказ про тривогу, а потім її відбій, віддав він сам (“Я навмисне віддав наказ по телефону, оскільки знав, що його прослуховують”), ні представники СБУ, ні представники опозиції, ні західні дипломати йому не вірять. Не вірять і в те, що це була навчальна тривога. Але хто тоді віддав наказ? Такі повноваження мали тільки три людини: Кучма, Янукович і Медведчук. Кучма заперечує свою роль. Янукович і Медведчук не погодились на інтерв’ю “Нью-Йорк таймс”.
Юрій ЖУК.