Що й казати, особливим був початок нинішнього року. До свята Нового року та Різдва Христового додалося велике свято на душі...
Що й казати, особливим був початок нинішнього року. До свята Нового року та Різдва Христового додалося велике свято на душі. Хочу привітати з перемогою Віктора Ющенка і його команду, але ще більше мені хочеться вітати тих людей, що на площах міст України в оранжевих пов’язках проводили мітинги, мерзли і не зважали на це. А головне — не боялися всіляких утисків і погроз, мужньо підтримували Ющенка як свого майбутнього Президента. За станом здоров’я я не могла там бути. Та мене обурювало, коли Янукович і його соратники нібито заступалися за інвалідів і всіх немічних людей, що вони не могли проголосувати. При цьому заявляли, що забрали голоси нібито саме у кандидата Януковича. Але ж це неправда і це я власноручно засвідчую. У всіх, з ким доводилося спілкуватися, велика надія, що тепер наша Україна стане вільною, демократичною державою, де буде звучати рідна наша мова і наша пісня, яку так ми любимо і яка довгий час була єдиною відрадою у цьому нелегкому житті. Чекаємо, що в нового керівництва буде така мужність, як у героїв козацьких пісень, така ж відвага у здійсненні того, що вони обіцяли для простих людей. А саме прості люди, ветерани, які не мають великого багатства, яким немало довелося натерпітися голоду, холоду в післявоєнні роки, які нерідко залишалися сиротами, тепер, нарешті, повірили, що щось таки зміниться в їхньому житті. Я пробую писати вірші, може, вони і не надто досконалі, але щирі, і в одному з них є такі рядки: “Рідні друзі мої, українці, заповіт батьків бережіть, любіть Україну, як матір єдину”. Нехай Господь допомагає і береже спокій в Україні, а ми, люди, сприяймо йому в цьому. Надія НАВРАТЮК, інвалід І групи. с. КолодежеГорохівського району.
