ФЕРМЕРИ — НЕ ПАСИНКИ В СЕЛІ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.40 € 32.19

ФЕРМЕРИ — НЕ ПАСИНКИ В СЕЛІ

Коли недавно приїжджав на Волинь міністр агропромислового комплексу України, то представників фермерів не запросили на раду, хоча дрібними приватними власниками виробляється в області до 80 відсотків продукції...

Враження від звітно-виборчої конференції фермерів Волині, яка відбулася минулої п’ятниці в Луцьку, і радісне, і невеселе.
З одного боку бачиш нових господарів землі, абсолютно вільних і незалежних, які на початку роботи натхненно виконали Гімн України, котрі уже не бояться будь-якої влади, бо зможуть відстояти свою честь та гідність. З іншого боку ці люди й далі почувають себе пасинками в нашій державі, оскільки не отримують ефективної і доступної для всіх підтримки, як це маємо в усьому світі. Після проголошення незалежності, панувала ейфорія: наш фермер нагодує не тільки Україну, а й Європу. А насправді селянин опинився сам на сам із нивою та мало не з сохою. Чимало ентузіастів, які спробували хазяйнувати на землі, пішли з торбами. В останні роки влада заявляла, що тільки за великотоварними господарствами — майбутнє. А тим часом в державі абсолютно ніхто не переймається проблемами фермерських та особистих приватних господарств, хоча вони й досі виробляють до 80 відсотків продукції. В 2003 році було прийнято Закон «Про особисте селянське господарство громадян», але не розроблено жодного піднормативного акту, який би його регламентував. Багато років на найвищому рівні тільки декларуються положення про рівні можливості всіх товаровиробників. Але насправді в привілейованому становищі залишається крупнотоварні сільськогосподарські підприємства, яких не так і багато, до того ж вони нерідко збиткові.
І все ж попри всі труднощі на Волині зареєстровано 700 фермерських господарств — за останні два роки їх на 100 одиниць збільшилось. Відчутно зріс їх вклад у виробництво не тільки рослинницької, але й тваринницької продукції, про що говорив на конференції начальник обласного головного управління сільського господарства та продовольства Володимир Літвінчук. І все ж з ряду причин — недосконалості законодавчої бази, ігнорування приватного власника бюрократією, відсутність необхідної ринкової інформації і т.п. — фермерам та іншим індивідуальним власникам живеться трудно. Голова Асоціації фермерів області Богдан Прус, який звітував за три роки діяльності на цьому посту, повідомив, що на зустрічі з головою обласної ради Василем Дмитруком отримав обіцянку посприяти у вирішенні насущних питань: навчання фермерів та власників особистих селянських господарств, створення у всіх районах дорадчих служб, перехід на одноразову статистичну звітність, спрощену систему реєстрації тощо.
— Чи може нормально розвиватися сільське господарство, якщо три четвертих суб’єктів господарювання не мають доступу до державних програм в тваринництві, рослинництві, садівництві, ніхто із них не може отримати компенсації за придбане елітне насіння чи то зернових культур, чи картоплі та ще й мало хто знає, що це можна якимось чином робити, — сказав Богдан Степанович.
Як завжди, пристрасно виступав голова Асоціації фермерів Володимир-Волинського району Дмитро Себій:
— В моєму селі 1200 гектарів землі, з якої лише 200 — обробляється, решта заросла бур’янами. А раніше тут сіяли 400 гектарів цукрових буряків, було три тисячі голів худоби. Дали гроші неробам, бо півсела — на біржі праці. В управлінні сільського господарства виконували вказівки,щоб люди голосували за Януковича, і далі протирають штани. Вижити фермеру з його натуральним господарством неможливо.
Продовжив невеселі селянські роздуми фермер з Ратнівського району Віктор Баранчук:
— Я завжди казав, що не можна розвалювати батьківський дім, поки не побудуєш новий. Влада не підтримала нові форми організації праці на селі. Вона зробила людей кишеньковими і ручними, даючи подачки, сподіваючись на політичні дивіденди.
Він розповів про свої невдалі спроби долучитися до програм по підтримці сільгоспвиробника. На Луцькому, Ковельському м’ясокомбінатах він не отримав кошти для вирощування худоби, бо, як йому сказали керівники, їх легше за два роки кілька разів «прокрутити», ніж давати фермеру. Оскільки в його господарстві менше п’ятдесяти працюючих і немає 50 голів худоби, то він не зміг скористатися вигодами інших програм. Зібрав 500 тонн овочів, але замовники від продукції відмовилися, хоч були і укладені договори. Як гірко сказав Віктор Баранчук, «я працюю на яму, бо біржа — то мильний пузир і від продажу зерна я заробив хіба що солому».
До речі, і він, і деякі інші фермери закликали до ведення легального бізнесу, тобто не приховувати врожайності. Як згодом повідомив директор Укрдержфонду підтримки фермерських господарств Андрій Філімонов, при виділенні коштів на область буде братися до уваги валова продукція, що вирощена за три роки, кількість новостворених фермерських господарств та інші показники. В тіні бути не вигідно.
Господарювати селяни вміють. В Луцькому районі є одноосібник, котрий виростив по 700 центнерів цукрових буряків з гектара. Фермер Микола Рибак з Ковельського району повідомив, що на значній площі зібрав по 40 центнерів жита з гектара і міг би виконати значне державне замовлення. Однак продукція нерідко реалізується нижче її собівартості. Адже тонна аміачної селітри коштує уже більше тисячу гривень, а яка буде ціна на дизельне паливо весною — ніхто не знає.
Фермер Микола Собуцький з Луцького району, як й інші виступаючі, заявив, що він проти дорадчої служби, яка «перефарбовується» з управлінь сільського господарства. Вона повинна бути організована на інших засадах. Голова Асоціації фермерів у Луцькому районі Оксана Мигдаль говорила про відновлення практики надання кредитів через фонди підтримки, створення МТС при сільрадах, організації оптового овочевого ринку, про справедливий розподіл коштів тощо. Необхідно розробити і затвердити обласну програму розвитку фермерства на Волині, щоб отримати кошти місцевого бюджету. Все ж є надії, що буде виконуватись постанова уряду від 30 січня 2004 року про отримання дотації на посівні площі зернових та мінеральні добрива, а тому Богдан Прус просив докласти зусиль, щоб був складений реєстр в сільрадах усіх без винятку господарів. Поки що селян відлякує від реєстрації проблема складного статистичного звіту.
На жаль, на конференцію не прибули ні представники обласної влади, ні народні депутати, ні, як говорили, ті особи, котрі виборюють портфель губернатора. Прозвучала несподівана теза одного з фермерів, що «нас не люблять люди, бо не хочуть обирати в сільські і районні ради». Очевидно, існує думка в селі, що з фермера вийде місцевий, як колись казали, глитай. А тим часом фермери не обходять своєю увагою дітей-сиріт, проводять інші благодійні акції.
Асоціація фермерів Волині не бачить захисту своїх прав як сільськогосподарських виробників з боку політичних партій. Фермери торік самі організували акцію проти підвищення цін на дизельне паливо і виставили сільськогосподарську техніку по дорозі Володимир-Волинський—Луцьк. Було схвально зустрінуто звістку про ініціювання народним депутатом, президентом Асоціації фермерів України Іваном Томичем створення селянської фермерської партії. Обрано раду Асоціації фермерів, яку знову очолив Богдан Прус.
Олександр НАГОРНИЙ.