Курси НБУ $ 39.22 € 42.37

ДІТИ-СИРОТИ ЗАЛИШИЛИСЬ БЕЗ ЖИТЛА

Виконавчим комітетом Луцької міської ради порушено гарантоване Конституцією право на житло дітей-сиріт Деркачів...

Виконавчим комітетом Луцької міської ради порушено гарантоване Конституцією право на житло дітей-сиріт Деркачів: Володимира, Андрія, Інни та Сергія. Наймолодший з родини — Сергій — ще й неповнолітній.

ЗА ЗАХИСТОМ — ДО ПРОКУРОРА
Зі звернення Надії Данилівни Деркач, рідної бабусі і опікуна своїх внуків, до прокуратури:
«Звертаюсь до вас за допомогою. Справа в тому, що мої внуки-сироти були незаконно виселені з будинку, в якому вони проживали. Будинок з 1987 року був аварійний і їх сім’я перебувала на обліку для отримання житла. У 2000 році діти залишилися без батьків і в 2002 році були поставлені на пільгову чергу. У цьому ж році біля будинку незаконно розпочалось будівництво готельно-офісного комплексу, замовником якого є ТзОВ «Світ». Огорожу будівельного майданчика виконано з порушенням проектних правил, її дерев’яні конструкції прикріплені до стіни будинку, до іншої — електрощит високої напруги. Ще до однієї стіни прибитий ліхтар, який освітлює будівельний майданчик. Будинок став непридатним для проживання, тепер тут стоять бочки з будівельними матеріалами.
Дітей в цей час не було, тому що вони навчаються в іншому місті, але прописані в цьому будинку. У цьому році внучка закінчує училище, а жити не має де. У мене однокімнатна квартира і розмістити четверо дітей теж не вистачає місця, вони сплять на підлозі. Куди я тільки не зверталась, але все знову повертається до Луцької мерії. Від міської влади надходять відписки, а змін — ніяких».
— Нелегкій долі дітей-сиріт Деркачів не можна не співчувати, — розповідає помічник прокурора області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх Тетяна Супрунюк, — самі вони скромні, виховані, працьовиті. Батько дітей помер, мама спилась і була позбавлена материнських прав. Мешкають сироти тепер з бабусею, заробляють копійку, де можуть, завжди чистенькі, акуратно одягнуті. А от з житлом велика проблема.
Прокуратурою встановлено, що будинок за адресою: м.Луцьк, вул. Кривий Вал, 41-а, що є комунальною власністю, — ветхий. В ньому й проживала сім’я Деркачів, що складалась з п’яти чоловік: Деркач Марії Вікторівни та чотирьох її дітей. У 1998 році в зв’язку з заборгованістю в сумі 2518 гривень до будинку припинено подачу газу. Горе-мама вихованням своїх синів і доньки не займалась, та й житло, де відсутні будь-які комунальні зручності, житлом не назвеш.
На виконання припису прокурора м.Луцька Руслана Черноти, відповідним розпорядженням міського голови було створено комісію, яка 30 квітня 2004 року провела обстеження технічного стану будинку, про що було складено відповідний акт. До речі, таке обстеження не проводилось з 1998 року. Ось що зазначено в цьому акті. «По периметру кутів будинку з внутрішньої сторони приміщення утворилися тріщини, нижня обв’язка стін дерев’яного каркаса згнила, штукатурка місцями відвалилась. Перекриття та частина стіни у дерев’яній веранді обрушилися, підлягають повному розбиранню та відновленню. Опалення — пічне, кахельні грубки зруйновані, газ від будинку відключений, будь-які зручності, вода та каналізація відсутні. Житловий будинок № 41-а по вул. Кривий Вал непридатний для проживання в ньому мешканців, необхідна ліквідація всіх перерахованих пошкоджень та руйнацій».
“ВІЧНА” ЧЕРГА ПІД №21
Бабуся сиріт і їх офіційний опікун, до речі, ветеран війни Надія Данилівна Деркач у 2003 році зверталась до луцького міського голови А.Ф.Кривицького з приводу поліпшення житлових умов дітей-сиріт. Однак, заявниці дана відповідь про те, що діти перебувають на квартирному обліку з 22 липня 2002 року в контрольному списку дітей-сиріт під номером 21. А поліпшити житлові умови цих дітей поза чергою виконком Луцької міської ради не має можливості та законних підстав.
Біда в тім, що черга ця не рухається, так і стоїть на місці. Якби будинок, хоча й аварійний, був приватизований, діти продали б ділянку під ним, адже у центрі міста земля має чималу ціну. І натомість купили б собі квартиру. А так, обділені долею сироти залишилися без даху над головою.
«Над сиротою і Бог з калитою», — каже народна мудрість. Споконвіку так велося, що діти, які волею долі залишились без батьків, були на особливому становищі. Ними опікувалось суспільство, підтримували і допомагали люди заможні. У наш час, як бачимо, чомусь ці моральні цінності і надбання забуті.
Про яке людське співчуття чи допомогу може йти мова, якщо орган опіки і піклування Луцького міськвиконкому, на порушення вимог Правил опіки та піклування, не вжив належних заходів до охорони та збереження сирітського житла, не встановив опіки над майном малолітніх лучан-сиріт. Це показала перевірка, яку провела група з питань захисту прав і свобод неповнолітніх прокуратури Волинської області.
Виконком Луцької міської ради, розглянувши подані комісією матеріали обстеження стану сирітського житлового будинку, рішення про проведення капітального ремонту або визнання будинку непридатним для проживання не прийняв. Натомість, заступник луцького міського голови Леонід Кирильчук у відповідь на припис прокурора м.Луцька Руслана Черноти вказав, що «у зв’язку з тим, що технічний стан будинку в значній мірі погіршився через неналежні умови його експлуатації сім’єю Деркач М.В., а також у зв’язку з обмеженістю бюджетних коштів, проводити відновлювальні роботи в будинку на даний час немає можливості».
— Який серйозний ремонт можуть самотужки зробити молоді хлопці, до того ж без постійного працевлаштування і певних коштів? — каже помічник прокурора області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх Тетяна Супрунюк.— А поточний ремонт вони робили, хоча житлові умови від цього не поліпшилися. Тому й змушені лучани Володимир, Андрій, Сергій Деркачі разом з сестричкою Інною, яка вже закінчила навчання, проживати в однокімнатному будинку своєї бабусі, житлова площа якого 17 квадратних метрів. А це — не що інше, як порушення виконавчим комітетом Луцької міської ради гарантованого ст. 47 Конституції України права на житло.
Прокуратурою області до Луцького міськрайонного суду направлено позовну заяву в інтересах дітей-сиріт до виконавчого комітету Луцької міської ради із вимогою провести капітальний ремонт житлового будинку та надати на час проведення ремонту інше житлове приміщення, яке знаходиться в межах міста та відповідає санітарним і технічним вимогам. Позовні вимоги прокурора області судом задоволені в повному обсязі. Але з рішенням суду не погодився міськвиконком, вважаючи його «незаконним та несправедливим». І подав скаргу до Апеляційного суду області. Прикро, що доля чотирьох молодих лучан-сиріт, як видно, мало турбує міську владу.
Жанна ВОРОБЙОВА, прес-секретар прокурора області.
Telegram Channel