ЯК ОЗДОРОВЛЮВАЛИ ГУБЕРНАТОРА

Про колишнього губернатора (а саме так посадовці себе величали) розповідають різні пікантні історії ті, що ще недавно заглядали йому в рот. Не будемо переповідати байки вірних соратників Анатолія Француза, котрі налагоджували інтернаціональні зв’язки на російських та польських теренах і навіть в країнах Латинської Америки. Погуляли по світу хлопці та й дівчата — теж, нічого не скажеш. В одному всі оповідачі сходяться: перепити свого шефа нікому не вдавалося.
Зрозуміло, що високе начальство повинно було мати свій реабілітаційний центр, де б знімало стреси, отримані на державній пильній службі. Тепер нам охоче розповідають, що один з таких затишних куточків знаходився на території відділу пожежної безпеки області, що на вулиці Електроапаратній в Луцьку. Там колись була непримітна сауна, в якій парили кості навіть рядові пожежні. Не знати, хто був ініціатором розбудови елітного комплексу за державний рахунок — начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Володимир Грушовінчук чи сам генерал Анатолій Француз, але незабаром гидка Попелюшка перетворилась в осанистого лебедя. Не довелося побачити, чи ж там було щось із запозиченого досвіду з Парагваю чи Аргентини, але, кажуть, не соромно перед Європою. Склад на другому поверсі реконструювали на спортзал, де Француз з соратниками гамселив м’яча на радість пожежним (аби їх не зачіпав!).
Звісно, розім’ятись так, щоб і тіло, і душа були молоді, начальству теж хочеться і в цьому нічого поганого немає. Але якось незатишно було в цьому центрі керівництву області. Навколо на території були збудовані гаражі, які надані колишнім афганцям, постраждалим від чорнобильської біди, ветеранам УВС. І, як то мовиться, на злодієві шапка горить. Виходило негарно, коли губернатор з почтом приїжджав до свого реабілітаційного центру, а роззяви підглядали.
І тоді пан Грушовінчук зрозумів, що в нього немає більш архіважливого завдання, як спорудження цегляної стіни (хай і не такої, як в Берліні), котра б захищала від сторонніх очей високошанованих гостей. На в’їзді поставили стіну і навкруги сауну обнесли огорожею, а для сполучення зі світом власників автомобілів пробили дірку в мурі з іншого боку. Хотіли навіть закільцювати гаражі кількох полковників та генерала, але, кажуть, у першого заступника голови облдержадміністрації совість заговорила і він дав відбій. Однак начальник управління Володимир Грушовінчук постарався їх все-таки допекти. Оскільки в генерала за кілька років накопичилась заборгованість за світло в гаражі аж 9 гривень, в когось там 26 і т.п., то їм відрізали дроти освітлення.
Колишній начальник управління пожежної безпеки полковник Янченко після оплати боргу спробував зайти до пана Грушовінчука в кабінет, але йому й тут відрізав начальник: «В мене не прийомний день». І суворо попередив, що з державного бюджету він не збирається платити за світло в гаражах. Що є абсолютно правильно. Однак Василь Янченко якраз і хотів підказати, можна сказати, колезі, яким чином можна поповнити бюджет і виплачувати пожежним належні надбавки. Зокрема, хай би генерал Француз та всі наближені сплатили за користування сауною, бодай, за електрику. Можна було б залучити кошти Грушовінчука, який проживав більше чотирьох років на вулиці Чернишевського в переобладнаній трикімнатній квартирі (приміщення пожежного депо), не сплачуючи за комунально-житлові послуги,в тому числі й за електрику. Міська влада, принаймні, на таке самоправство дозволу не давала. Ну, а якщо розібрати непотрібний нікому мур, то теж неабиякий зиск буде. Словом, резервів в обласному управлінні з питань надзвичайних ситуацій дуже багато, як тільки цього в Києві досі не помітили
Тепер зрозуміло, чому так вільготно під час президентських виборів почував себе полковник Володимир Грушовінчук і, як стверджують, порушував законодавство. Він був дуже наближений до генеральської спини в сауні. Пригадується, що керівництво управління пробувало звільнити в Ковелі з роботи невістку та сина того ж таки Янченка за те, що вони «не так» збиралися голосувати. Коли ми через прес-службу спробували на цю тему поспілкуватись з Грушовінчуком,то він абсолютно не виявив такого бажання. Певне, саме в сауні було дано вказівку збирати відкріпні талони в працівників управління. Влада, як і ті талони, за їх переконанням, і надалі повинна була перебувати в них в кишені.
... Як би це вони гуляли і роз’їжджали далі по світу та карали інакодумців, якби не вийшли обдурені люди на майдани? Чи треба про це забувати?
Олександр НАГОРНИЙ.