«Ходе Ілля на Василя…»

У ці новорічно-різдвяні дні особливо відчутний нестримний плин часу. Так довго чекалося отих «трьох празників у гості», а вони підтюпцем, один за одним стукають у двері. І Василь уже в дорозі, й ось-ось буде на порозі. Наші далекі предки наділяли цей день і час особливими, магічними властивостями. Від Різдва і до Василів не годилося замітати хати й виносити з неї сміття. На Полтавщині вірили, що саме цієї зимової пори росте й набирається сили відома на Вкраїні лікувальна рослина — ​нечуйвітер, горяни Карпат дотепер розповідають, що в цей час «віддаються заміж і святкують цю подію всі хатні печі», а на Волині ввечері перед Василем ходили із сокирою в сад «лякати» ті дерева, які погано вродили минулого року. Мовляв, як не даси плодів цьогоріч, то зрубаю… Кажуть, допомагає…

Василь уже в дорозі, й ось-ось буде на порозі. Наші далекі предки наділяли цей день і час особливими, магічними властивостями.

Ну а в місті, де ми далі від природи, прадавні звичаї забуваються швидше. Проте, мабуть, нема родини, особливо з дітьми, яка б не побувала у ці дні в центрі, біля новорічної ялинки, а точніше — ​кількох. Лучани можуть гордитися тим, що вже котрий рік не нищать лісових красунь заради свята, а прикрашають ті, які хтось колись посадив тут, на майдані. Тож згадаймо і їх добрим словом.