До початку посівної кампанії залишилось зовсім небагато часу. Однак через брак коштів готовність техніки у сільгосппідприємствах дуже низька. Чи зможуть аграрії вчасно вийти в поле?..
Тепер, коли до початку весняно-польових робіт залишилось зовсім небагато часу, сільгоспвиробники чухають потилицю й оглядають свій реманент. Скрушно хитають головою, бо ж машинно-тракторний парк Волині відсотків на вісімдесят застарів як морально, так і фізично, довідремонтувати зношену техніку чимраз стає важче. Сільгосппідприємства, які твердо стоять на ногах, ремонт техніки завершили уже давно. А ось ті, хто рахує кожну копійку, все сподіваються на якусь державну допомогу. Тим часом ціна на запчастини продовжує зростати. Лише з початку року вона піднялась на 5-7 відсотків. А тут ще й зима вирішила продемонструвати свою силу і вдарила тріскучими морозами. Робота знову пригальмувалась, адже майстерні сільгосппідприємств не опалюються, а на морозі пальці до заліза прилипають. Загалом, за даними головного управління сільського господарства і продовольства, на початок лютого коефіцієнт готовності сільгосптехніки становив трохи більше шістдесяти відсотків. Протягом кількох останніх років ремонт тракторів та іншої грунтообробної техніки відбувається за алгоритмом: розкомплектування старої, списаної і перевстановлення агрегатів, які ще можуть працювати, на новішу. Звісно, доводиться і нові запчастини купувати, широкий асортимент яких сьогодні пропонують і ВАТ “Волиньагрореммаш”, і підприємці. Але за якою ціною? - Ремонт техніки для нас давно перетворився на головний біль, - каже керівник сільгосппідприємства “Колпитів”, що у Локачинському районі, Микола Курбай. – Комерсанти не просто завищують ціни на запчастини, а мало руки не викручують. ВАТ “Волиньагрореммаш” нібито назустріч іде – відпускає запчастини не за гроші, яких у нас нема, а за зерно, але при цьому на тридцять відсотків дорожче! Ситуація, що склалася із сільгосппідприємствами в Локачинському районі, викликає велику тривогу. Тут облогує 11-12 тисяч гектарів землі. Половина господарств збанкрутували і припинили свою діяльність. Решта – балансують на межі самоліквідації. Селяни не мають змоги самотужки обробляти свою землю, але і здати її в оренду нікому. Майже 80 відсотків власників паїв вже отримали державні акти на землю завдяки Проекту підтримки приватизації землі і тепер будуть змушені сплачувати податки. Люди обурюються і ладні віддати землю кому завгодно, лиш би нею користувались. - Самі ми ніколи не зможемо виборсатись з цього болота, - говорить начальник управління сільського господарства і продовольства Віктор Кравчук. – Наші господарники застряли в боргових ямах і змушені думати не про нарощування виробництва, а про те, як розрахуватись з кредиторами. Душа болить за ті підприємства, які зупинили свою діяльність, але ще мають непогану матеріально-технічну базу. Якби ж то в наш район прийшли інвестори… У Локачинському районі мало не моляться на підприємливих господарів птахокомплексу “Губин” (торгова марка “Пан Курчак”), які орендують тут землю. Це чи не єдине підприємство в районі, на якому справи ідуть непогано. Приємно було побувати в їхній майстерні, де, практично, завершена робота по підготовці техніки до посівної кампанії. Усюди панує лад, а трактори готові хоч завтра вийти в поле. Але, відвідуючи працюючі і непрацюючі господарства району, доводилось бачити іншу, неприємно вражаючу картину: безпритульна техніка під відкритим небом, наче страшні кістяки – каркаси, що позалишались від величезних тваринницьких комплексів після розпаювання, чи, пак, розкрадання… Підприємства, що були вимушені припинити свою діяльність через неблагополучний фінансовий стан, ще не всі втратили свою матеріально-технічну базу. Прикро, що тепер вони стали об’єктом для розкрадання, бо ж стерегти майно цих сільгоспкооперативів ніхто не збирається. Але сьогодні навіть ті господарства, що мають справну техніку, мізкують над тим, як закупити паливно-мастильні матеріали. Адже переважна більшість сільгоспвиробників через брак коштів не мала змоги запастись дизпаливом і бензином. З тої ж причини минулоріч не всі змогли одержати й пальне за пільговими цінами. У Локачинському районі його отримали лише 19 відсотків від потреби. Локачинські сільгоспвиробники добре розуміють суть своїх проблем, але поки що залишаються безпорадними. - Хіба б ми досі не відремонтували тої техніки чи не закупили пального, якби мали гроші? – каже Микола Курбай. – Раніше усе працювало на сільське господарство, а тепер кожна служба намагається “обдерти” того селянина. Чимало довелось вислухати від керівників сільгосппідприємств на адресу податкової служби. Один з голів (імені просив не називати, мовляв, потім – зацькують) розповів, як його господарство мало 2 гривні 83 копійки податкового боргу, за що доблесні податківці наклали штраф у розмірі 4 тисяч гривень. Через різного роду штрафні санкції довелось вирізати й половину худоби. Не кращі стосунки мають сільгоспвиробники із філією ВАТ “Волиньобленерго”. До прикладу, кооператив стабільно розраховувався за спожиту електроенергію і навіть на місяць наперед проплатив, а натомість отримав папір, у якому господарство звинуватили у перевищенні договірної величини споживання на 5 тисяч кіловат (доречно зауважити, що ніякого договору керівник підприємства не підписував, а отже не мав поняття про “договірну величину”). А ще виробники сільськогосподарської продукції “воюють” з державною виконавчою службою, яка через борги заблоковує рахунки, описує і забирає техніку… Працювати в такому режимі, без сумніву, складно. Прикро, але усі ці наболілі питання характерні для більшості сільгоспвиробників Волині. Як не крути, а проблеми села – це великий і важкий ланцюг, який міцно стискає за горло сільських виробників. Розірвати його, на думку господарників, можна тільки при нормальній державній ціновій політиці. Що ж стосується техніки, то селяни сподіваються на безвідсоткові кредити, завдяки яким можна було б і нову техніку купити, і стару відремонтувати. А ще, кажуть, що давно назріла нагальна потреба у відкритті машинно-тракторних станцій, які могли б обслуговувати і сільгосппідприємства, і селянські господарства. Поки що сільські виробники запевняють, що використають увесь наявний потенціал, щоб вчасно почати весняно-польові роботи. От тільки невідомо, наскільки того потенціалу ще стане. Олена ДУДКЕВИЧ.
