На Іваничівщині вшанували Графа Чацького
В Павлівській громаді відбулися пам'ятні заходи з нагоди відзначення 205-ої річниці від дня смерті відомого ученого свого часу, громадського діяча, просвітянина, правника, колекціонера, який проживав в містечку Порицьк (нині село Павлівка, Іваничівського району)
Так, 8 лютого в бібліотечних закладах Павлівської громади відбулись інформаційні-просвітницькі заходи, розгорнуті тематичні полички та викладки літератури присвячені 205-тій річниці від дня смерті Т.Чацького. Про це повідомили у Павлівській громаді.
В бібліотеці села Жашковичі для присутніх проведена історична година «Просвітницький шлях графа Чацького» доповненням якої стала, розгорнута тематична викладка літератури "Чацький - символ єдності Європи. Захід підготувала бібліотекар села Жашковичі Оксана Грисюк .
Історичну годину «Слідами графа Тадеуша Чацького» для учнів ЗОШ І ст. с.Переславичі підготовлено бібліотекарем сільської книгозбірні Оленою Ющик . Організатор заходу розповіла дітям про цікавий шлях і громадську роботу цієї видатної людини.
Відповідні заходи були проведені і в ЗОШ І-ІІ ступеня с. Топилище організовані місцевим бібліотекарем Оленою Федорук. А бібліотекарем Валентиною Редько – у селі Завидів був проведений історичний спомин «Граф Чацький - історична постать рідного краю» присвячений 205 річниці з дня смерті Тадеуша Чацького. Учні школи на даному заході дізналися про нові сторінки історії рідного краю та діяльність видатної людини.
Здобувачі освіти з цікавістю слухати інформацію про Тадеуша Чацького, адже він приніс світову славу Волині, українській землі, на якій народився і виріс.
Похований він у с. Порицьку, а от його забальзамоване серце в урні, з написом: «Де багатство твоє, там і серце» знаходилось у бібліотеці Кременецького ліцею.
Як пише Інститут Національної пам’яті, Тадеуш Чацький - історик, економіст, засновник польської нумізматики, меценат, засновник фундаторского руху на Правобережній Україні. Він народився 28 серпня 1765 р. на Волині, у с. Порицьк, що належало давньому польському шляхетському роду. Завдяки родинним зв’язкам при дворі короля, Чацького прийняли помічником до Коронного надвірного суду, а також залучили до роботи у Варшавському архіві. У цей час юнак продовжував студіювати право, вивчати історію та основи політики.
Науковий доробок Чацького складається з історичних розвідок, праць з педагогіки, права та нумізматики. Також він розробив та видав географічні карти України та Литви. Йому належить спростування тези про походження назви «Україна» від слов’янського племені укрів, що начебто з’явилось на цій території із Заволжжя і оселилося по обох берегах Дніпра. Чацький обстоював думку про те, що назва «Україна» з’явилась у ХV ст. і походила від позначення окраїнних земель ареалу проживання певного населення. Також він вивчав етимологію слова «козак», яке, на думку автора походила від назви половців-кипчаків, які оселилися на дніпровських порогах і стали називатись козаками (кипчаками).
Коштом цих фондів постали нові школи у Вінниці, Житомирі, Бердичеві, Луцьку, Клевані, Барі.
Виконуючи місію реформатора у галузі освіти, Чацькому вдалось винайти своєрідну модель фінансування навчальних закладів. З цією метою створювались спеціальні фонди («фундуші»), донорами яких була заможна польська шляхта, що прагнула відновлення польської державності, а відтак ладна була підтримувати освітянські та культурні осередки на території Волині. Коштом цих фондів постали нові школи у Вінниці, Житомирі, Бердичеві, Луцьку, Клевані, Барі.
Помер Тадеуш Чацький 8 лютого 1813 р. від інсульту, що спричинився внаслідок фізичного та нервового перенавантаження. Похований він у с. Порицьку, а от його забальзамоване серце в урні, з написом: «Де багатство твоє, там і серце» знаходилось у бібліотеці Кременецького ліцею. Згодом урну перевезли до родинної усипальниці Чацьких у Порицьку. Ще наприкінці ХVІІІ ст. тут було збудовано костьол, в якому власне і знаходилась труна Чацького, а біля вівтаря, за спогадами очевидців, до 1920 р. перебувала рака з серцем. Під час Першої світової війни будівля костьолу зазнала пожежі. При відступі російські війська спочатку пограбували храм, а потім підпалили, хоча внутрішня частина частково уціліла. Палац Чацьких у цей же час був пограбований та спалений австрійцями, відтак були знищені неоціненна колекція книжок, архів, колекція старожитностей, картини. У 1920 р. більшовики вдруге пограбували храм і цього разу урна з серцем зникла.
