Заява секретаріату обласної організації Національної Спілки журналістів України
Заява секретаріату обласної організації Національної Спілки журналістів України Події останніх тижнів навколо засобів масової інформації («Досвітня зоря», “Горохівський вісник» та інші) свідчать про те, що в області ще є сили, які бажають й надалі визначати долю мас-медіа в цілому і окремих журналістів зокрема волюнтаристськими методами, а не на основі чинного законодавства. Використовуючи справедливі гасла помаранчевої революції, вони в ультимативній протиправній формі вимагають закриття засобів масової інформації і звільнення з роботи журналістів. Особливим цинізмом віддає пікетування 22 лютого ц. р. редакції газети «Волинь» з вимогою відставки її головного редактора, яке провела Луцька міська організація Конгресу українських націоналістів. Як нам здається, цією акцією кунівці опустилися до рівня обласного відділення Партії регіонів, яке 9 вересня 2004 року порушило клопотання про призупинення випуску газети «Волинь» у судовому порядку до кінця проведення виборчої кампанії Президента України і притягнення її головного редактора до юридичної відповідальності. Якщо регіонали вимагали такого покарання за те, що газета агітує виборців проти В. Януковича, то кунівці добиваються аналогічного за те, що вона виступала за В. Януковича. Насправді ж «Волинь» належить до тих небагатьох ЗМІ, які послідовно й наполегливо працюють на розбудову демократичної Української держави, піддають гострій критиці усіх тих, хто уражений бацилами користолюбства, казнокрадства, корупції і аморальності. Саме така позиція газети викликає невдоволення названих і не названих політичних сил. І вони - такі різні за ідеологією, можливо, навіть не усвідомлюючи того, об’єднуються, щоб досягти спільної мети - краху демократичного мас-медійного простору, протистояння між журналістами. У зв’язку з цим нагадаємо, що таке завдання ставила перед собою влада, яку змела помаранчева революція. Намагаючись викорінити саме поняття цехової солідарності, і колишня Банкова, і олігархи давно і наполегливо сварили між собою менеджерів, журналістів і цілі мас-медійні колективи, поглиблюючи існуючі протиріччя, сприяючи зіткненню амбіцій, мимоволі перетворюючи конкуренцію у ворожнечу. Внаслідок цього, як показали минулі вибори, репресії і депресії зумовили політичне розшарування: вже не тільки медіа, а й самі журналісти чітко розділилися на опозиційних і провладних. Багато хто з них завважав себе вільним від будь-яких обов’язків і принципів. Схильні до апатії віддались їй цілком. Відверті циніки стали ще зухвалішими. Помічені в категоричності заявили себе ще нещаднішими. Для багатьох воля хазяїв і покровителів перестала бути повинністю - перетворилася в переконання. Журналістика стала полярною, тобто перестала бути об’єктивною. Багато хто зі спілчан усе більше перероджується з професійних торгівців правдою в торгашів брехнею, у політичних кілерів. Невже всі кунівці, а не лише їх керівники, бажають поглибити ці ерозійні процеси? Сумніваємося. Ми впевнені, що серед націоналістів є чимало здорових сил, які готові жертовно служити українській національній ідеї, а не роздмухувати полум’я ворожнечі і розбрату. До цього мають прагнути й усі журналісти. У жодній цивілізованій країні світу журналістське співтовариство під час політичних землетрусів не розколюється чітко по лінії розлому їх фінансових і політичних хазяїв. Бо діє власна журналістська етика, журналістська солідарність і, нарешті, основний журналістський інстинкт - завжди докопуватися до правди, навіть якщо це невигідно і небезпечно. Консолідуючись з колективом «Волині», ми закликаємо до такої ж солідарності усіх побратимів-журналістів.
