РОЗБАЗАРИВ МАЙНО `ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН`?

Нарешті закінчилося “князювання” Павла Ковча, голови сільгоспкооперативу “Млинівський”, що у Ратнівському районі. На зборах роботу голови правління майже одноголосно визнано незадовільною і йому висловлено недовіру. Але в його трудовій книжці значиться: “Звільнений за згодою сторін”.

ЧИ ОДИН У ПОЛІ ВОЇН?
Сьогодні в цьому селі відносно спокійно. Людський гнів і пристрасті, які тут довго вирували, нарешті вляглися. А тоді... у телефонній слухавці схвильований голос настійливо просив:
— Приїдьте в Млинове. Сьогодні в кооперативі збори. Уже четверті підряд. Догосподарювались ми до того, що з господарства залишились “одні ріжки та ніжки”.
Це телефонував головний агроном сільгоспкооперативу “Млинівський” Микола Литвин. І коли я їхав у Млинове, мені пригадався його ж дзвінок півторарічної давності, після якого послідувала ще й скарга в газету “Волинь”. Він тоді, не боячись можливих наслідків, кинув виклик безвідповідальності і нахабству голови правління Павла Ковча. Намагався не допустити розвалу господарства, яке у свій час було економічно міцним. А ситуація була й справді невтішна. Кооператив опинився на грані банкрутства.
Такий стан, як не дивно, турбував тільки головного агронома. На звітно-виборних зборах панувала повна байдужість. Вперто мовчали й засновники кооперативу. Не стурбував їх навіть той факт, що Ковч не надав слова для звіту голові ревізійної комісії. Єдиний, хто не стерпів такого нахабства, був той же Микола Литвин. Однак його виступ був голосом волаючого в пустелі. Литвина ніхто не підтримав.
Тоді він звернувся з письмовою скаргою до голови райдержадміністрації Миколи Круглія. У ній вилив усе, що накипіло на душі. Знову нагадав керівнику району, що Ковч дорозпродує останню техніку, що з місяця в місяць занижує більш як у шість разів дані про заборгованість, що одноосібно приймає всі рішення, ігноруючи думки спеціалістів, і т. д. Реакція була. Микола Круглій доручив начальнику райсільгоспуправління Сергію Левківському виїхати на місце і розглянути скаргу на зборах кооперативу. Останній же зібрав лише “команду” Ковча. Розігравши комедію, побалакали, посміялися і розійшлися.
Литвину ж було не до сміху. Павло Ковч почав його шантажувати, всіляко залякувати, принижувати. Було, відмовився Литвин сіяти моркву без внесення мінеральних добрив — і вже наступного дня голова примусово послав його на п’ятнадцять днів у відпустку за власний рахунок. Коли одного разу привезли жниварям обід, кухарка не дала Литвину їсти. Виявляється, голова так розпорядився.
ТЕРПЕЦЬ В ЛЮДЕЙ УВІРВАВСЯ
Ковч у господарстві почував себе “удільним князьком”. І лише наприкінці минулого року над ним почали згущатися хмари. Тобто, коли на фермі залишилося всього 66 голів худоби, в тому числі 35 корів, на тракторному стані не стало техніки, а сам кооператив потонув у величезних боргах (близько 300 тисяч гривень — авт.). Догосподарювалися у Млиновому до того, що селяни вже категорично відмовлялись йти на роботу. Автору цих рядків довелося бути свідком, як головний інженер, автомеханік, завфермою і завтоком лопатами розкидали по полю мінеральні добрива. Адже з волі голови СВК Павла Ковча техніка з тракторного стану кудись зникла. Ще більш дивно було бачити, як заступник голови Дмитро Карпик виконував роль сівача. Кажуть, минулого літа, коли не знайшли пастуха, то пас корів теж Карпик.
Помаранчева революція розбудила “від сплячки” і Млинове. Все частішали звідси телефонні дзвінки в райдержадміністрацію і райсільгоспуправління. Люди вимагали усунути з посади голови правління Павла Ковча. А тут ще й чергове “ЧП”. Микола Литвин, йдучи з поля, біля нового сіноскладу побачив кран, за допомогою якого незнайомі люди серед білого дня знімали бокові бетонні плити-перекриття і вантажили в автомобіль. Відразу ж зателефонував до начальника райсільгоспуправління Сергія Левківського. Доки той їхав у Млинове, біля контори зібрався великий гурт людей. Вимоги присутніх зводилися до одного — позбавити Павла Ковча займаної посади і обрати нового голову кооперативу.
Невдовзі у Млиновому відбулись ще одні збори. Разом з Сергієм Левківським приїхав і голова райдержадміністрації Микола Круглій. Вислухавши претензії присутніх до голови кооперативу, він порадив дати можливість ревізійній комісії попрацювати. На час проведення ревізії в господарстві у Ковча забрали ключі від кабінету і печатку. Проте Ковчу вдалось прихопити з собою додому касову книгу за минулий рік. У Млиновому припускають, що забрав для того, щоб підтерти свої “гріхи”.
І ось той день, на який намічали чергові збори. До десятої години ранку біля клубу зійшлося не менше сотні чоловік. Прийшли люди й з далеких хуторів, а також з бригадних сіл Доманове та Сільця-Млинівські, від якого до центральної садиби кілометрів дев’ять. Чекали приїзду керівництва району. Але Микола Круглій і Сергій Левківський приїхали аж о п’ятнадцятій годині, коли люди, не стерпівши такої зневаги, майже розійшлися.
ГОЛОВА НЕ РОЗРІЗНЯВ, ДЕ ЙОГО, А ДЕ КООПЕРАТИВНЕ
Отож, лише за четвертим разом зібрались на збори усі зацікавлені сторони. Зволив прийти й Павло Ковч. Як і очікувалося, цього разу “чистили” його “по всіх швах”. Головний бухгалтер Євгенія Ковальчук доповіла зборам про результати проведеної ревізії.
За неповних п’ять останніх років основних засобів вибуло з господарства більш як на півмільйона гривень, а придбали лише тракторного причепа і плуга. Протягом усього цього часу масово розпродували направо й наліво трактори, автомобілі, зернозбиральні комбайни, культиватори, сівалки, картоплекомбайни, дискові борони, жатки, скиртоклади, зерноочисні машини та іншу вкрай необхідну господарству техніку. Всі основні засоби реалізовувались без рішення зборів співвласників майнових паїв, а з волі лише Павла Ковча.
У залі лунали обурені вигуки. Селяни запитували, чому протягом стількох років не зреагувала на це неподобство з незаконним розпродажем техніки районна комісія по врегулюванню майнових паїв, яку очолює заступник голови райдержадміністрації, начальник райсільгоспуправління Сергій Левківський та його заступник і член цієї ж комісії Микола Козка? На вимогу учасників зібрання Євгенія Павлівна змушена була зачитати, яку саме техніку, кому і за якою ціною було продано. Сподівались, що дасть роз’яснення голова. Проте він не стільки звітував перед зборами про свою роботу, скільки обливав брудом спеціалістів.
Зал перетворився у розтривожений вулик. Головний бухгалтер Євгенія Ковальчук нагадала Ковчу, як він під час минулорічних жнив привіз з дому дві тонни зерна з будяками, вивантажив його в склад кооперативу, а потім з каси забрав тисячу гривень. Микола Литвин однозначно заявив, що треба нарешті розібратися, де в господарстві колективне майно, а яке стало вже власністю Ковча. Захотів, скажімо, той взяти додому з ферми корову, яка сподобалася — нема проблем. Виписав комусь і відразу ж перекупив її за готівку. Щось подібне вийшло і з поросятами. Взяв двоє на комбікормовому заводі у Ратному. Знаходяться вони на балансі в кооперативі, а стоять... в його власному хліві. Була у Млиновому чудова зерноочисна машина “Петкус”, ще, по суті, нова — продав за безцінь.
З болем у серці Микола Михайлович говорив і про те, що раптом кудись зникли з господарства універсальна дробарка кормів, зварювальний агрегат, дві ємкості із автозаправки, протруювач зерна. Розбазарили бетонні плити з гусятника. Згадав Литвин і як Ковч, будучи п’яним, вщент розбив службового УАЗа. Разом з тим, піддав гострій критиці і керівників району, і правоохоронні органи за те, що не реагують на його виступи, на гострі публікації у пресі. Відтак вніс пропозицію визнати роботу голови правління незадовільною і висловити йому недовіру. І майже одностайно її підтримали.
Тоді ж обрали нового голову. Ним став заступник попередника Дмитро Карпик. Щоправда, він погодився лише тимчасово виконувати обов’язки голови правління.
Тим часом громада у Млиновому знов захвилювалася. Справа в тому, що Дмитро Карпик, проігнорувавши рішення зборів, спочатку звільнив Ковча за власним бажанням. Але через тиждень запис у трудовій книжці замінили іншим формулюванням — “за згодою сторін”. Ось така принциповість.
Іван КАПІТУЛА.