Лесине пророчо-непроминальне «слово-зброя» (Відео)
Олеся Ковальчук прочитала лекцію про високу місію «збройності» українського пісенного слова
Про високу місію «збройності» українського пісенного слова йшлося у змістово довершеній, емоційно наснаженій й духово наповненій лекції (уже другій – із нагоди 25-ліття кафедри історії та культури української мови) Олесі КОВАЛЬЧУК, заслуженої вчительки України, володарки премій імені Агатангела Кримського, Бориса Грінченка, Полікарпа Шафети (і випускниці нашого факультету!), родина якої і вона сама є втіленням непростої долі українських повстанців та учасників національно-визвольних рухів у другій половині ХХ ст.
Такої гармонії слова мовленого й прожитого в слові, що стало ділом, чуєш і бачиш не часто…
У КОЖНОМУ СЛОВІ лекторки – глибинне проникнення в тексти. Досконале знання варіантів, перегуків тем, сюжетів крізь час і простір. Проникливе читання творів, знаних із трирічного віку з вуст мами. Занурення в мовно-стильові виміри пісень (передусім у синоніміку назв). Цитування й аргументація міркувань Олени Теліги, Євгена Маланюка… Фрагменти власних поезії зі збірки «Барвінок у снігу»… Такої гармонії слова мовленого й прожитого в слові, що стало ділом, чуєш і бачиш не часто…
Її вустами мовила історія такого ще недалекого ВЧОРА… «Ради України треба не тільки вмирати, а й жити»… Якщо ти не належиш до категорії «національно мертвих людей». Жити достойно. Тримаючи ДУХОВЕ НЕБО України. Кожної ДНИНИ.
Світлана БОГДАН, факультет філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки
