Тут у Другу світову війну горіли і земля, і небо…
На братській могилі на Волині встановили хрест
Багато років чагарники край польової дороги, що на Горохівщині веде з Миркова до Підбереззя, слугували … пам’ятником загиблим солдатам Другої світової війни, які в 1944-му році відвойовували цю місцину і Горохівщину від нашестя фашистів
Про це дізналася під час журналістського відрядження від місцевого жителя Миколи Мороза.
Очевидці-старожили ще пам’ятають, що бої були запеклими, кривавими, смертельними. Здавалося, що горіли і земля, і небо. Саме цю землю визволяв Герой Радянського Союзу Флор Столярчук. Іменем Героя Радянського Союзу Василя Шпагіна жителі округи величають одне з полів, встановивши на окраїні невеликий постамент… Загиблих там 1944-му похоронили в братській могилі. Кажуть, вона стала місцем спочинку чи не тисячі солдатам. Після війни місцеві жителі, як і годиться, встановили надгробний знак і металеву огорожу.
Очевидці-старожили ще пам’ятають, що бої були запеклими, кривавими, смертельними...
– Ми, школярі, майже кілометр ходили сюди з вчителями, щоб покласти квіти чи посадити їх, – пригадував Микола Мороз.
Наприкінці 60-их років минулого століття поховання розрили, щоб перепоховати останки на Пагорбі Слави в Горохові.
– Мій покійний тато теж викопував їх. Удома казав, що багато людських кісток іще залишилося присипаними землею. Добре було б вчинити по-християнськи – віддати належне шанування загиблим. Можливо, знайдуться задля такої людяної справи волонтери чи меценати? Ще деякий час своєрідним нагадуванням живим про знаковість безслідно зниклої могили нагадували тополі. Та їх уже зрізали, – розповів далі пан Микола.
Коли вже була готова до друку ця публікація, від Мирківського сільського голови Олександра Лема ми дізналися, що на місці братського поховання сучасники встановили дерев’яний хрест, який стояв біля місцево Свято-Михайлівського храму. Вдячну справу звершив настоятель церкви о.Михайло Поліщук.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
