
Анатолій Максимович Іщук пам’ятає куди ховались місцеві жителі від поляків і хто загинув.
У Рожищі вшанували жертв війни та слухали спогади очевидців польсько-українського протистояння
22 червня у Рожищенському районному історико-краєзнавчому музеї відбулось засідання круглого столу: «Волинь – 43. Спогади очевидців»
Захід розпочався із хвилини мовчання в знак вшанування пам’яті жертв війни. Після цього, учасники засідання заглибились в історію України періоду Другої світової війни, в контексті якої перейшли до безпосереднього розгляду теми круглого столу, основою якого стала розповідь уродженця села Богушівка (тепер Малинівка) – Іщука Анатолія Максимовича 1932 року народження. Про це повідомляє Рожищенський історико-краєзнавчий музей у «Фейсбуці».
За його словами, в результаті польсько-українського протистояння в с.Богушівка загинуло понад 20 людей, що було одним з наймасовіших вбивст українських селян в межах району. Найменшим убитим був хлопчик шести років. Хоча Анатолію Максимовичу було на той час 11 років, він пам’ятає куди ховались місцеві жителі від поляків, як відбувалось розграбування майна односельчан і хто загинув.
Доповнив розповідь свого діда – Віталій Шевченко, наш місцевий художник. Він також розповів про події, які відбувались у 1943 році в с.Сокіл, звідки родом його сім’я по батьковій лінії.
Хоча Анатолію Максимовичу було на той час 11 років, він пам’ятає куди ховались місцеві жителі від поляків, як відбувалось розграбування майна односельчан і хто загинув.
У рамках круглого столу відбувся огляд викладки матеріалів про "Волинську трагедію", підготовленої Олександром Мельником, директором Торчинського народного історичного музею ім. Г. Гуртового.
Підсумувала захід директор Рожищенського районного історико-краєзнавчого музею Наталія Патійчук. Вона акцентувала увагу присутніх на важливості донесення до нинішніх поколінь правди про трагічні сторінки історії українського народу, увічнення пам’яті тих людей, які стали жертвами різних режимів. Окрім того, Наталія Ігорівна подякувала усім учасникам заходу і, зокрема, Анатолію Максимовичу за те, що він поділився своїми спогадами і вніс значну лепту у висвітлення окремих подій з історії Рожищенського краю.
