З цієї нагоди єпископ Михаїл дав прес-конференцію, на яку було запрошено журналістів місцевих ЗМІ...
Валентина ШТИНЬКО
31 травня 2004 року святійший патріарх Філарет, перебуваючи в Луцьку з нагоди храмового свята кафедрального собору Святої Трійці, врочисто представив нового керуючого архієрея Волинської єпархії — єпископа Михаїла (Зінкевича).
На 38-річного владику чекала нелегка праця, спрямована на розвиток та утвердження Київського патріархату в нашому краї. Відтоді минув рівно рік. З цієї нагоди єпископ Михаїл дав прес-конференцію, на яку було запрошено журналістів місцевих ЗМІ. Втім, прес-конференції у єпархії протягом цього року вже стали звичними як для журналістів, так і для священнослужителів, адже за цей час тут створено прес-службу, капеланську та паломницьку служби, запроваджено єпархіальну символіку — герб і прапор. Водночас зареєстровано близько 20 статутів релігійних громад, висвячено 15 священнослужителів та звершено постриг чотирьох ченців, освячено вісім новозбудованих храмів та каплиць, шість наріжних каменів та хрестів на місцях будівництва нових церков, виконано комплекс робіт з благоустрою території Свято-Троїцького кафедрального собору, будівництва водосвятної каплиці, ремонту приміщень єпархіального управління та Волинської духовної семінарії. Про все це та багато інших справ розповів владика Михаїл представникам преси й телебачення. А також відповів на численні запитання, серед яких було й досить несподіване: як він оцінює рівень гри футбольного клубу “Волинь” і рівень культури волинських уболівальників? Владика не розгубився і сказав, що хотів би побажати гравцям більшої впевненості у грі, бо “перемога не в ногах і не в м’ячі, перемога в душі. А щодо вболівальників, то їм би слід було висловлювати свої емоції за рахунок іншого набору слів. Культура спілкування — це те, над чим усім нам ще треба працювати”. Найважливішим же вектором діяльності, вважає владика Михаїл, є послідовні кроки до об’єднання в єдину помісну Українську православну церкву. Й один із таких кроків, до того ж — із низів, був зроблений нещодавно у Тернополі, де побувала волинська делегація. Близько 90 відсотків парафій Тернопільської єпархії УАПЦ заявили про своє бажання об’єднатися в єдину помісну церкву, єднатися в євхаристії з Київським патріархатом. Що ж до представників духовенства Московського патріархату, то вони ще бояться офіційно заявити про об’єднання, хоч чимало з них розуміють об’єктивну необхідність такого кроку. Цікавило представників засобів масової інформації й життя та проблеми чотирьох зареєстрованих монастирів, з яких один — жіночий, і перспективи відбудови семінарського корпусу, який постраждав від недавньої пожежі, і діяльність молодіжного православного братства святого Миколи, князя Луцького, і навіть ставлення до волинських журналістів. На запитання автора цих рядків про те, чи з усіма священиками вдалося налагодити співпрацю, оскільки доводилося чути, що не всі задоволені новими методами керівництва, владика Михаїл відповів: — Із 99,9 відсотками священиків є повне порозуміння. Можливо, спочатку були незадоволені, коли я вимагав, щоб священики ходили в білих сорочках і начищених черевиках, бо до Бога годиться приходити не тільки чистим духовно, а й тілесно. Священика також спочатку зустрічають по одежі, а далі вже дивляться, як він служить, що говорить, як поводиться. Тому ми вирішили повернути нашу українську традицію і ввести для всіх однакову форму. Священики у нас переважно молоді, 80 відсотків віком до 30 років, тож працювати є з ким. На запитання про плани на майбутнє владика відповів лаконічно: “Працювати і молитися”.
