Як уже повідомляла наша газета, серед семи фіналістів програми “Партнери в освіті — директорський елемент”, яку організували американська рада з міжнародної освіти, посольство США в Україні, Міністерство освіти нашої держави, єдиним представником з Волині була директор Нововолинської спеціалізованої школи І—ІІІ ступнів № 1, депутат міськради Надія Купчик...
Алла ЛІСОВА
Як уже повідомляла наша газета, серед семи фіналістів програми “Партнери в освіті — директорський елемент”, яку організували американська рада з міжнародної освіти, посольство США в Україні, Міністерство освіти нашої держави, єдиним представником з Волині була директор Нововолинської спеціалізованої школи І—ІІІ ступнів № 1, депутат міськради Надія Купчик. Після повернення із США Надія Іванівна поділилась враженнями з кореспондентом “Волині”.
— Разом з нашою делегацією з України у США перебували педагоги з Середньої Азії, Грузії, Азербайджану. Основним спонсором поїздки став Державний департамент США,— почала свою розповідь Надія Купчик. — У мене після поїздки кардинально змінилося уявлення про американського учня, якого раніше уявляла як не дуже вихованого. Нас зустрічали привітні, культурні діти. Кожна школа носить чиєсь ім’я. У школі імені Томаса Джефферсона, що у штаті Вірджинія, велике захоплення викликали суперсучасні класи і лабораторії, спортзал, який займає чотири поверхи. Ми дуже багато приділяємо уваги естетиці класів, стендам. Там цього нема. Але з оформлення коридору, класу діти самі захищають свої проекти. І це дуже престижно. — Ви бували у школах якої форми власності? — В Америці переважно державні школи, які ми й відвідували. Хоча є приватні і чартерні (змішані) — таких всього п’ять відсотків. У державних школах навчання безкоштовне, підручники — теж, але працюють з ними лише у класах. Удома користуються так званими електронними підручниками, у кожного вдома є комп’ютер. Там розділені початкова, середня і старша школи, і знаходяться вони в зовсім інших приміщеннях. — А яким чином у них побудоване профільне навчання? — У цій країні дуже широко розвинена система вибору в старшій школі. Діти в 10—11 класах вибирають гуманітарний чи математичний профіль. Хоча, окрім того, в них є ще цілий список обов’язкових предметів. Ми хімію вивчаємо три роки, а вони — один рік. Але разом з тим на поглиблених курсах вони, маючи відмінну матеріальну базу, можуть грунтовніше вивчати той чи інший предмет. — Надіє Іванівно, якими є в Америці стосунки вчитель — учень? — Мушу сказати, що вони досить лояльні. Учень може встати серед уроку і вийти, нікому нічого не пояснюючи. Школярам-початківцям не забороняють гратися на уроках, не заважаючи іншим. Хоча в старших класах старанно вчаться всі, хто хоче здобути знання і вступити у вищу школу. Хто не хоче вчитися — документів про середню освіту, куди, до речі, не заносяться оцінки, не отримає. Але в цілому програма навчання дуже насичена. Ті діти, які добре вчаться, дуже зайняті. Навантаження вчителів у США — 25 годин на тиждень, у нас — 18. Наповнюваність у класах приблизно однакова. — А яка суттєва відмінність між американським і українським вчителем? — По-перше, готуючись до уроків, ми, як правило, обкладаємось різною довідковою літературою, аби дитині донести максимум інформації. Американський вчитель намагається, щоб учень сам здобував цю інформацію, вмів користуватись довідковим матеріалом, працювати над собою. І, звичайно, зарплата, яка у різних штатах різна. З освітою бакалавра — 35 тисяч доларів у рік плюс страховки. Директор школи в середньому отримує сто тисяч доларів. — Надіє Іванівно, невже у них немає проблем в освіті? — Чому ж ні. В американських школах діє, наприклад, програма, видана Джорджем Бушем, “Ні одного відстаючого”. Вона передбачає щорічне державне тестування з обов’язкових предметів. У кожному штаті є свої центральні офіси, які керують освітою і які виробляють ці тести. А наприкінці вивчення предмету проводиться державне тестування. На основі результатів роблять відповідні висновки. Якщо, скажімо, вони низькі, застосовуються жорсткі міри — змінюється педагогічний колектив і директор школи. Якщо бачать, що школа має перспективу щодо поліпшення роботи, то центральний офіс визначає з числа професорів університету даного штату помічників-консультантів. Ми запитали: “Якщо результати тестів — визначальний критерій діяльності школи, то чи немає у вас фальсифікацій?”. Американці довго не могли зрозуміти змісту цього слова. А потім зазначили: якщо подібне трапляється, то це велика ганьба, після чого даному педагогу ніколи вже не працювати в освітянській галузі. — Надіє Іванівно, що знають про Україну в Америці? — Там, де ми бували, про нашу державу розповідали як про таку, де відбулась помаранчева революція. У багатьох школах вивчається до 17 іноземних мов, але щоб вивчали українську чи російську, я не чула.
