У Цуманській пущі вільшанки закусюють гусениць чорницями

Вільшанка – птах розміром з горобця, розповідає про одного зі своїх жителів КНПП "Цуманська пуща". 

Має округлу форму тіла, рихле оперення і характерний вигляд: яскрава помаранчево-червона пляма охоплює груди, горло, “щоки” і лоб. Черево і підхвістя білуваті. Дзьоб чорний. Ноги бурі, тонкі, високі і широко розставлені. Постава пряма, крила дещо опущені. З розпушеним оперенням, особливо взимку, шию не видно і птах схожий на кульку.Молодий птах зверху бурий, з рудуватими плямами. Пера горла, вола, грудей і боків тулуба рудувато-вохристі, з темно-бурою облямівкою.

На землі вільшанка малопомітна і, користуючись цим, вона майже весь час тримається знизу.

На землі вільшанка малопомітна і, користуючись цим, вона майже весь час тримається знизу. Тут вона годується різноманітними дрібними гусеницями, жуками, метеликами, під опалим минулорічним листям знаходить дрібних земляних черв'яків, з зелені кущів знімає слимаків, тлю та інших листоїдів-шкідників. На парканах і стінах будинків розшукує павуків і висячих лялечок денних метеликів. Ловить мух, комарів, проте літаючих комах переслідує гірше, ніж бігаючих. Неперетравлені тверді залишки комах вона викидає через рот у вигляді пелеток. В кінці літа і осінню вільшанка починає споживати ягоди – чорницю, ялівець, черемху, смородину, дерен, крушину та інші. Вільшанка довірлива до людини і допитлива, проте не терпить своїх родичів і яро захищає свою територію. Самці досить гарно співають у вечірні години, а також після настання темряви.

Вільшанка – надзвичайно корисний птах лісів, садів і парків, оскільки поїдає велику кількість шкідників-листоїдів. Вид занесений до Бернської конвенції (додаток 2), Боннської конвенції (додаток 2) та до переліку видів, що знаходяться під опікою Європейської спілки з охорони навколишнього середовища.