Марія КАЩЕУКАЙТЕС перед від’їздом у Великобританію.
Уродженка Волині повезла додому в Англію збірку пісень «Волинь моя»
Для Марії Кащеукайтес вона стане яскравим спогадом про отчий край, який вона залишила наприкінці минулого століття
Телефонний дзвінок завідувача технологічним відділенням Горохівського коледжу ЛНАУ Надії Загоруйко запам’ятався потому зворушливим незабутнім знайомством.
«Лесю, з Англії приїхала моя подруга. Вона через півгодини вже повертається у свою Великобританію і дуже хоче придбати збірку пісень Вашого тата «Волинь моя». Каже, що обожнює пісні Степана Кривенького, а коли в Англії наспівує їх, то лине душею на рідну Волинь. Бачила автора живим лише раз у житті здалеку, але ту мить береже спогадом, наче коштовність», – розхвилювала короткою розповіддю пані Надія.
«Обожнює пісні Степана Кривенького, а коли в Англії наспівує їх, то лине душею на рідну Волинь».
І вже через кілька хвилин ми зустрілися з незнайомкою з далекої країни.
Щирий погляд Марії Кащеукайтес відрекомендував її особистістю світлою і приязною. Ще у 1980-их роках Марія Іванівна працювала викладачем Горохівського сільськогосподарського технікуму, потому поїхала з чоловіком Рімантом у Латвію – на його Батьківщину. Подружжя виховало сина Артура і доньку Світлану, з якою пані Марія тепер мешкає в одному з англійських пентхаузів.
В Україну приїжджає щонайменше раз у два роки. Найперше спішить на рідну Камінь-Каширщину обійняти матусю, а потому – в Горохів до подруги Надії. Приятельки, не розгубивши щирості, говорять-не наговоряться, пригадуючи зі сльозами радості і смутку разом прожиті колись роки. В одну з таких хвилин цьогоріч пригадали горохівчанина – Піснедара.
…На жаль, Марія Іванівна дуже поспішала. Дякувала за подаровані збірки «Волинь моя» і казала, що тепер не лише гімн поліського краю «Волинь моя» – інші пісні співатимуть її англійські друзі. Щоб краса рідної Волині не переставала зачаровувати світ.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
