Чому не захищені від терактів наші діти у школах? (Відеоопитування)

 

   Ігор ГОРДІЙЧУК,
Герой України, генерал-майор, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна (м. Київ):
— Перевірка вмісту сумок може дорого коштувати, а от відеоспостереження обов’язково має бути — ​у садочках, школах. Коли є загроза, можливо, слід використовувати металеві рамки, але більше все ж таки займатися вихованням молодого покоління: розвивати відповідальність у дітей за їхню поведінку, щоб вони усвідомлювали цінність людського життя. Тим більше, коли ми воюємо. Можливі терористичні акти — ​вже не кажу про інформаційний вплив. На жаль, ще багато громадян думає, що війна їх не стосується. Але це нова війна, яка впливає на свідомість людей і зачіпає кожного.

   Людмила ПЛАХОТНА,
начальник управління освіти Волинської облдерж­адміністрації (м. Луцьк): 
— Охорону в навчальних закладах країни потрібно було вводити значно раніше. У нашій області вона багато де є. Але організована переважно самими освітніми установами: десь наймають охоронців, десь силами своїх працівників шукають вихід зі становища. А все має робитися на професійному рівні, адже безпека дітей — ​понад усе. Важливо, щоб у навчальних закладах був порядок і дисципліна, а чужі люди без поважних причин не відвідували освітніх установ.

   Тамара МЕДВЕДЄВА,
мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу (с. Олександрія Рівненського району, Рівненської області):
— Ми з чоловіком нині маємо восьмеро школярів, четверо студентів, тож це питання нам близьке. Зазначу, що на Рівненщині з того часу, як приступила до служби нова поліція, безпека в навчальних закладах під контролем. Хоч нема постійної охорони, але територія патрулюється навіть уночі. Кривавий випадок у Керчі, вважаю, змушує ще серйозніше ставитися до цього питання і запровадити постійну охорону. Не можна легковажити, коли до школи чи дитячого садка приходять сторонні люди. Та й серед учнів є такі, котрі вже скоїли правопорушення і стоять на обліку в поліції, — ​до них має бути пильніша увага.
Щодо перевірки вмісту сумок — ​це складніше. Учні зараз дуже грамотні — ​знають свої права і можуть сказати: «Ви не можете ритися в наших особистих речах». Але, мабуть, до цього дійде: принаймні вибірково треба перевіряти, чи не проносять до школи заборонених предметів, особливо коли є підозра.

   Зіновія ЛЕЩЕНКО,
начальник управління освіти Луцької міської ради (м. Луцьк):
— У штатному розписі управління немає такої одиниці, як охоронець. Але для безпеки, можливо, її потрібно ввести для всіх навчальних закладів. Зважаючи на те, що зброя потрапляє зараз і на мирні території, Міносвіти має скласти модель безпеки. Після випадків шахрайства у школах Луцька встановлюємо камери спостереження, є вахтери, ніхто з батьків не має права заходити далі вестибюля. Психологічна служба проводить велику роботу на виявлення проблем, агресії. Звертаюся до колег, аби посилили психологічний і соціальний супровід школярів, роботу з батьками, залучали служби у справах дітей. Ми це робимо, але наголошую: заходи треба посилити і на державному рівні.
На жаль, у ситуації в Керчі навіть охорона не допомогла б. Там був студент, до якого свого часу не придивилися, хоча насильницька поведінка проявляється ще в дитячому віці. Батьки часто ображаються на зауваження педагогів, але для запобігання фатальним наслідкам звертаюся до них: не вважайте зауваження вашій дитині якоюсь упередженістю. Щодо огляду сумок — ​ніхто не дозволить, щоб учневі в кишені заглядали. Це має бути спеціальна техніка, яка сигналізує про небезпеку. Нонсенс: ми подбали про все — парти, дошки, ноутбуки, а про елементарні речі для безпеки — ​ні.

   Тетяна КОПЧАК, 
директор Луцького НВК «ЗОШ І — ​ІІ ступенів № 24-технологічний ліцей» (м. Луцьк):
— У нашій школі вже кілька років діє охорона за батьківські кошти, на це родини витрачають 10 гривень на місяць. Завтра на піклувальній раді школи якраз і обговоримо з ними її якість. Охоронець працює з 8-ї до 16-ї години в одну зміну, як і школа. Ми, звісно, не перевіряємо вміст сумок, але він стежить за людьми, знає в обличчя учнів, батьків, контролює вихід школярів із закладу. Водночас є достатньо охоронних фірм, з якими могла б співпрацювати міська рада, аби забезпечити школи й садочки якісною охороною і «тривожними» кнопками.

   Ігор БОГОНОС,
екс-начальник Горохівського РВ УМВС, підполковник поліції 
(м. Горохів):
— Думаю, не треба впадати в крайнощі. У галузі освіти вистачає клопотів і без таких перевірок. Потрібно посилювати профілактичну роботу школи і поліції. Випадок у Керчі можна було попередити, спостерігаючи пильніше за поведінкою зловмисника. Тим більше, що виявляти подібні плани тепер допомагають соціальні мережі. Звісно, всього не передбачиш, кожного соціопата одразу не розпізнаєш і за руку не зловиш, однак профілактика та попереднє виявлення злочинних намірів завжди були основою роботи правоохоронних органів. Та й контроль за зброєю повинен бути належним.

   Олександр ГОНЧАРУК,
директор школи 
(с. Купичів Турійського району):
— Внутрішня охорона необхідна. Це моя мрія як директора. Адже коли вчителі на уроках, ситуація в коридорах фактично неконтрольована. Як можливий варіант протидії бачу ще використання на вході до освітніх закладів металодетекторів. А от доходити до перевірок сумок, на мою думку, все ж не варто. Керченська трагедія засвідчує, що недопрацювали психологи. Тепер спливають факти про поведінку хлопця, зміст його сторінки в соціальній мережі, інтерес до схожих розстрілів в американських школах. Відповідні спеціалісти повинні були б звернути на це увагу.

   Олександр ЛАНОВИЙ,
настоятель Свято-Успенського храму (с.Оконськ Маневицького району):
— Якщо вже хтось має хвору думку влаштувати теракт у школі чи іншому навчальному закладі, то попереджувальні заходи нічого не дадуть. Як би ретельно не поревіряли ми вміст сумки кожного, хто заходить у приміщення, злочинця все одно складно виявити. Бажання робити зло — ​психологічна проблема. Але, звичайно, запровадження охорони заспокоїть батьків. Троє моїх дітей також навчаються в освітніх закладах, і ми за них переживаємо. Тому, вважаю, охорона в школі повинна бути — ​і в сільській, і міській. Це стовідсотково.

   Людмила МАРИНІНА,
директор школи (с. Цепцевичі Сарненського району Рівненської області):
— Дивлячись на такі ситуації, а вони, на жаль, трапляються дедалі частіше, можливо, й потрібно. Нині в навчальних закладах працює щоденна охорона, але вона не перевіряє вмісту сумок. Є черговий, який навіть батьків просто так у школу не пускає, але дивитися за сумками він не зможе. Мабуть, було б краще, якби учні залишали речі, а металошукачі використовували принаймні для перевірки чужих осіб. 

   Андрій СТОРОНСЬКИЙ,
перший заступник міського голови 
(м. Нововолинськ):
— Перевіряти вміст сумок усіх, хто переступає поріг школи або дитсадка, думаю, недоцільно і незаконно. А от охорону в освітніх закладах треба вводити. Людина, яка виконуватиме ці функції, повинна контролювати, чи не заходять сторонні в приміщення, якщо так, то з якою метою, що несуть у руках. Інша річ — ​за які кошти має функціонувати ця служба? Держава й так не виконує своїх фінансових зобов’язань щодо бюджетних установ. Наприклад, у Нововолинську до кінця року освітянам на заробітну плату не вистачає півтора мільйона гривень. А є ще ж інші видатки: зарплата «дошкільникам», енергоносії, комунальні послуги тощо. Міський бюджет не в змозі все покрити.

   Юрій ПАВЛЕНКО,
народний депутат України від «Опозиційного блоку» (м. Київ):
— Я надіслав депутатське звернення прем’єр-міністрові про необхідність посилення безпеки дітей у навчальних закладах та запровадження комплексних соціально-психологічних послуг для неповнолітніх. Вимагаю зобов’язати правоохоронців перевірити всі навчальні заклади країни, з’ясувати, чи є у школах професійна охорона, система відеоспостереження. Підтримую практику шкільних поліцейських, установлення металодетекторів, але проти обшуків, бо це принижує гідність дітей. Тут проблема глибша: реформа освіти ігнорує виховний аспект школи, в країні суттєво скорочено кількість потрібних соціальних працівників, а належної психологічної служби для дітей взагалі немає. Тому є небезпека, що керченська трагедія в Україні може повторитися.

   Володимир ЛИТВИНЮК,
судинний хірург Волинської обласної клінічної лікарні, заслужений лікар України (м. Луцьк):
— На мою думку, ставити охоронців, які будуть порпатися в сумках, це приниження дітей, нашої молоді. Потрібно навести лад щодо контро­лю психічного здоров’я учнів, студентів. Медичні довідки мають відображати реальну картину, а не бути формальністю. У навчальних закладах є психологи, класні керівники, чи куратори, які зобов’язані знати настрої, схильності, особливості кожного вихованця. Врешті-решт і держава має подбати, щоб змалку прищеплювати своїм громадянам правильні моральні орієнтири. Колись були піонерські, комсомольські організації. А нинішніх пластунів хтось підтримує?
Якщо ж говорити про технічні засоби захисту, то в приміщеннях навчальних закладів можна поставити «рамки», які реагують на металеві предмети, як це прийнято за кордоном. Моя дочка навчалася в Польщі, Німеччині, працювала у Страсбурзі, де це використовують, стоять ці «підкови», камери — ​і ніхто не дивується. А коли ми шукали дитсадок для внучки, то пересвідчилися, що там сторонні люди не можуть непоміченими зайти на його територію.

Бліц провели 
Алла ЛІСОВА,  Галина СВІТЛІКОВСЬКА,  Катерина ЗУБЧУК,  Олег КРИШТОФ,  Олександр ДУРМАНЕНКО,  Сергій НАУМУК, 
Леся ВЛАШИНЕЦЬ,  Лариса ЗАНЮК, 
Людмила ВЛАСЮК.