Чому у Маневицькому районі авторитетного священика Московського патріархату не вибрали почесним громадянином

Кандидатур було дві: колишнього керівника потужного підприємства, котрий уже на пенсії, і настоятеля храму УПЦ у селі Оконськ протоієрея Олександра  Ланового, пише Наталія Малімон у газеті «День».

Ланового висували вже вдруге, торік звання почесного громадянина ухвалили дати керівнику державного лісгоспу, міцному господарнику, йдеться у матеріалі. Кандидатуру отця Олександра і торік, і нині пропонувала голова профкому ДП «Волиньторф»  Аліна Базарнова, пояснивши це тим, що господарники, керівники, директори і т.п. просто виконують свою роботу. А в умовах неогодошеної війни, з якою вже чотири роки живе Україна, важливо, на її думку, відзначати тих, хто безкорисно трудиться на благо суспільства (причому  з самим Лановим вона досі не знайома особисто).

 

 Було кілька турів голосування, в останній вийшов саме Лановий, але за нього проголосувало лише 17 депутатів, один бюлетень виявився порожнім і сім – проти.

            Було кілька турів голосування, в останній вийшов саме Лановий, але за нього проголосувало лише 17 депутатів, один бюлетень виявився порожнім і сім – проти. Оголосивши, як  голова лічильної комісії, результат,  Аліна Базарнова покинула зал засідань, написавши потім у соцмережі:  «Роз'яснюю, чому покинула сьогодні сесійне засідання.Тому, що соромно. Соромно і прикро... Соромно, що у час, коли війна, у депутатському корпусі не знайшлося більшості голосів для підтримки капелана, волонтера та просто Людини - патріота, взірця порядності і щирої душі о. Олександра з Оконська. Шановні депутати, які проголосували «проти», мені вас не зрозуміти ні розумом, ні душею. Що ви скажете дітям, внукам, що ви робили, коли була війна». Зауважимо, що голосування було таємним, тобто навіть ймовірний вплив на  волевиявлення  депутатів не міг насправді завадити кожному проголосувати за совістю, а не за вказівкою: з бюлетнів же не знімали відбитки пальців, та й, врешті, і пальці депутатів не пхали у двері... Отож,  наразі священик з Оконська і далі продовжує залишатися народним героєм, але не став почесним громадянином району.

«Роз'яснюю, чому покинула сьогодні сесійне засідання.Тому, що соромно. Соромно і прикро...

            Хто він?  Настоятель древнього 300-літнього храму у селі Оконськ, котре  завдяки йому стало відомим багатьом в Україні не як місцина унікальних джерел і  ставків з фореллю, а й місцем, звідки українські військові чотири роки отримують вагому допомогу від волинян. Волонтером  священик став влітку 2014-го, коли у другу хвилю мобілізації призвали його брата Романа. Він каже, що починав возити допомогу хлопцям ще на полігон у Миколаївській  області, а потім і на передову. А потім Роман втрапив у полон (і був виставлений на  відомий парад ганьби), і отець Олександр почав брати участь  у визволенні полонених (причому  свого брата він визволив уже 18-м), доводилося йому привозити зі сходу  і тіла загиблих земляків. Бо так виходило, що, крім нього, того не було кому зробити. Були місяці, коли він і по чотири рази їздив на схід,  і  під «градами» був, і з-під Дебальцевого ледь вийшов разом з бійцями. Загалом на сході з вантажем допомоги він  побував понад  20 разів. В Оконській школі, де викладає географію та християянську  етику, облаштував музей АТО. Експонатами  є і частини російської зброї (зокрема і забороненої Мінськом), і діти бачать,  хто і чим воює на сході,  в яких таких  «військоторгах» можуть бути «придбані» ці речі. А у шкільній бібліотеці – стенд з позначками місць на Донеччині, де зі своєю гуманітарною місією побував   священик, стенд виготовили учні. «Захисник Вітчизни», «За оборону рідної держави», «Патріот України»...  Це перелік  нагород від волонтерських організацій, які отримав Лановий, хоча він і досі не називає себе волонтером, а каже, що просто робить те, що говорить душа.