У Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки та Волинському краєзнавчому 2019 оголошено роком Олени Пчілки

Початкову освіту Ольга здобула вдома, а у 1866 році закінчила Київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць». 1868 року одружується з  Петром Косачем та виїжджає до місця його служби, у Новоград-Волинський. Займалася етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки вишивок і багато уваги приділяла вихованню шістьох дітей.

«Власне, я «наважила», і завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, — щоб вони змалку пізнавали єї якнайбільше» - пише Олена Пчілка в одному зі своїх листів. Впродовж багатьох років Ольга Петрівна скеровувала свою творчу енергію, пал душі справі виховання й освіти українських дітей. В доробку письменниці: байки, казки, оповідки, прибадашки, приповістки, чистомовки, спотиканки, сміховинки, загадки, прислів’я, щедрівки, колядки, п’єси, ігри, вірші та інші твори, які виховували дітей бути прихильними до України.

У 1876 році побачило світ її ґрунтовне дослідження «Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки». Цим виданням було покладено початок вивченню української орнаментики, здійсненого в Україні вперше.

"Завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, — щоб вони змалку пізнавали єї якнайбільше» - пише Олена Пчілка в одному зі своїх листів.  

Збірка складалася з "Передмови" і 31 таблиці узорів та детальних коментарів до них. Представлено 298 зразків вишивок на 26 таблицях, 6 зразків тканин і 5 зразків прикрас на 27-ій, 8 зразків орнаментів на килимах (таблиці 28-30) і 23 візерунки на писанках (таблиця 31). Зразки впорядковані за способами шиття, техніками виконання, що засвідчують їх давність або новизну, являють самобутність і багатство української народної орнаментики. Незвичайна простота, природність і водночас вишуканість яскраво відбиваються на народних творах усіх видів українського мистецтва, які несуть у собі код пам’яті, світовідчування і світосприймання нашого народу з прадавніх часів.

Особливістю видання є те, що усі орнаменти – волинські й зібрані вони в одному Новоград-Волинському повіті (у Новограді-Волинському у 1868-1879 роках жила сім’я Косачів).

Передмова до Альбому була написана російською мовою (інакше не могло бути в часи дії горезвісних Валуєвського циркуляра та Емського указу), однак за змістом і духом вона була українською.

 Олена Пчілка чітко розмежовує українську орнаментику від російської, пояснює, що нашій вишивці притаманні геометричні візерунки. Натомість російська вишивка має східний вплив. Олена Пчілка доводить, що український одяг був захищений оберегами, а російська вишивка несе тільки декоративну функцію, без смислового навантаження. За своє дослідження Олена Пчілка отримала перший гран-прі на І Всесвітній виставці у Парижі!

У наступні роки Ольга Петрівна активно продовжує збирати народні вишивки та публікує їх в альбомах: Украинский народный орнамент. – 2-е вид. – К., 1879; Українські взори. – К., 1903;  Українські узори: присвячено Волинському краєві. – К., 1912; Українські узори. – К., 1927.

Кожне видання, окрім ґрунтовних передмов, містило на окремих аркушах унікальні зразки народних вишивок.

Нашій вишивці притаманні геометричні візерунки. Натомість російська вишивка має східний вплив, український одяг був захищений оберегами, а російська вишивка несе тільки декоративну функцію, без смислового навантаження.

Творча діяльність Олени Пчілки почалася з поетичних перекладів улюблених з дитинства поетів: О. Пушкіна («Анчар»), М. Лермонтова («Три пальми», «Гілка Палестини», «Мцирі»), польського поета В. Сирокомлі («Співець»). 1882 р. видає книжку перекладів «Українським дітям».

У 1883 році у журналі «Рада» виходять поезії Олени Пчілки «Волинські спогади» та «Гульча». Написані вони на основі вражень від чарівної волинської природи.

1886 року з᾿являється перша збірка поезій Олени Пчілки «Думки-мережанки».  В наступному році разом з Наталею Кобринською Ольга Петрівна здійснює підготовку й видання альманаху «Перший вінок», включивши туди оповідання «Товаришки» та дві поезії. «Се було нелегкою справою, – пише Олена Пчілка у «Автобіографії,  – але допомагав нам дуже Іван Франко. Стала я постійним співробітником «Зорі», дякуючи ретельним заходам редакторів, що один по одному писали до мене листи, заохочуючи до писання. І можна сказати, що дякуючи їхнім таким листам, я стала письменницею».

У 1906–1914 Ольга Драгоманова – видавець журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908–1914).

Національні та соціальні мотиви є домінуючими у творчості Олени Пчілки. Вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю, постійно шукала шляхи для визволення свого народу.

1920 року під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом. І,  коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандує: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнений зал дружно підтримав її. За антибільшовицькі виступи у Гадячі  її було заарештовано. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві. Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Ольга БОЙКО.