Мисливець з Луганщини хоче розвести фазанів на Старовижівщині

У 2014 році, коли розпочалась неоголошена війна з Росією, Петрові Романовичу та Галині Павлівні Шуствалям довелося переселитися в село Смолярі Старовижівського району, звідки вони родом, пише газета "СІльські новини".

Разом з ними переселився і їхній син Андрій з родиною. На Луганщині в Андрія згоріли усі документи і йому довелось витратити чимало часу, щоб їх відновити, зокрема й посвідчення мисливця та дозвіл на зброю. Рушницю вибрав аж у Чернівецькій області.

 

— До того я просто за компанію виходив зі смолярівськими мисливцями, вивчав угіддя, порівнював їх із луганськими, — зазначає 39-річний чоловік. — Треба визнати, що звіра на Старовижівщині менше. Скажімо, не лише я, а й багато моїх колег за минулий сезон не вполювали жодного зайця. Раніше ж у Попаснянському районі в мене було по 11-12 трофеїв за зиму. Особливо кидається в очі різниця у чисельності птаства. Там, наприклад, було дуже багато фазанів. Вони навіть прилітали до самої нашої хати, сідали на деревах на подвір'ї. А тут їх взагалі немає, хоча, кажуть, ще були до меліорації. Навіть тетеруків, які є символом нашого району, зараз мало побачиш.

На думку Андрія, на це впливає багато факторів: браконьєрство, менша кількість посівів зернових і кормових полів, вирубка лісу, спалахи в окремих районах Волині африканської чуми свиней, безкарне і бездумне випалювання сухої рослинності, яке нинішньої весни набрало катастрофічних масштабів, стрімке розмноження лисиць тощо.

Після переїзду на Старовижівщину Андрій виношує мрію розвести в наших угіддях фазанів. Позаминулої зими він придбав у своїх товаришів у Харківській області 200 яєць цих птахів. Половину із них віддав в районну організацію УТМР, інші — одному із смолярівських мисливців. 

— Виводок останніх навіть був під хатою у наших сусідів в Смолярах, а в нас лис добирався до кролятника, — констатує мій співрозмовник. — Добре, що у селі є такі ентузіасти, які взялись виправляти ситуацію. Інакше не лише зайці, а й домашня живність у людей добряче постраждала б. Так за рік одна із компаній смолярівських мисливців вполювала і витягнула із нір 90 лисів.

 

 

Після переїзду на Старовижівщину Андрій виношує мрію розвести в наших угіддях фазанів. Позаминулої зими він придбав у своїх товаришів у Харківській області 200 яєць цих птахів. Половину із них віддав в районну організацію УТМР, інші — одному із смолярівських мисливців.

— Пташенята, які з них вилупились, невдовзі загинули, — каже Андрій Петрович. — Пізніше я взнав, що, виявляється, для виведення фазанів треба використовувати яйця, які знесені тут на місці, а не завезені. Тому торік у травні мій брат Сергій купив і привіз у Смоляри самця і три самки. Зараз я чекаю інкубатора, щоб спробувати досягнути своєї мети. Коли пташата вилупляться і підростуть, випущу їх на волю. Хотілося б таким чином допомогти нашій природі. А ще, щоб крізь роки мисливці завжди з добрим словом говорили про мого тата. Нині його стан здоров'я погіршився, він вже не може обійтись без сторонньої допомоги, але дуже радий, що я продовжую його справу.

Юрій КОВАЛЬ