Один лісгосп — ​добре, два — ​вигідно: як любешівські лісівники працюють на громаду - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.62 € 27.24
Один лісгосп — ​добре, два — ​вигідно: як любешівські лісівники працюють на громаду

Рекреаційні пункти в лісах Любешівщини вже давно стали улюбленим місцем відпочинку.

Волинь-нова

Один лісгосп — ​добре, два — ​вигідно: як любешівські лісівники працюють на громаду

Тутешні озера і болота у зелених оазах є справжньою перлиною нашого краю, його візитівкою в Україні. Тут — ​особлива магія. Але ліс для наших краян — ​не просто зелені насадження. Це і прихисток, і годувальник

Як і годиться для великого господарства, яким, без сумніву, є лісове, йому потрібні люди, які будуть про нього дбати, робити все, щоб воно приносило користь громаді. Такими є лісівники, які працюють у місцевих державних лісгоспах. На території Любешівського району функціонують два підприємства — ​Любешівський лісгосп та «Любешівагроліс», до яких часто звертаються по допомогу.

Далеко за прикладом ходити не треба. Нещодавно багато жителів району взяли участь в акції «Майбутнє лісу в твоїх руках». Учителі, лікарі, працівники центру зайнятості та інших установ садили дерева. Позитив цієї акції не лише в озелененні, а й у тому, що люди на власні очі змогли пересвідчитися: ліс не лише рубають, а й відновлюють. Цікаво, що минулоріч насадження проведено на площі понад 180 гектарів, на що витрачено майже 1,5 мільйона гривень.

Лісівники навчають дбайливого ставлення до природи і молодь. До того ж, використовують для цього різні способи, один із найефективніших — ​шкільні лісництва. Для прикладу: на базі Любешівського лісгоспу працюють 2 таких лісництва — ​Підкормільське та Любешівське. Їхні вихованці є надійними помічниками лісівників у повсякденних справах — ​заготівлі насіння, роботі у лісовому розсаднику, що на території Дольського лісництва.

Контора Залізницького лісництва державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство».
Контора Залізницького лісництва державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство».

 Цікаво, що 16 січня у Люб’язькій ЗОШ І–ІІІ ст. започатковано нове учнівське лісництво. Воно діятиме на базі ДП «СЛАП «Любешівагроліс». Директор Віктор Симонович уже видав розпорядження про пошиття спеціальної форми всім юним лісівникам.

Директор Віктор Симонович уже видав розпорядження про пошиття спеціальної форми всім юним лісівникам.

Жителі нашого краю мають можливість наочно переконатися у ще одному напрямку роботи лісівників — ​відновленні та створенні доріг. Загалом же, лісові дороги, окрім свого основного призначення, є хорошим подарунком для місцевих жителів, адже часто сполучають між собою села, а отже — ​ними користуються всі краяни. Лише за 2018 рік волинськими лісівниками збудовано і відремонтовано 83 км дорожнього полотна. Не відстають у цій справі і любешівські працівники галузі. Наприклад, за минулий рік Любешівським лісгоспом було збудовано 4,7 км лісових автомобільних доріг та проведено поточний ремонт протяжністю 1,2 км, на що витрачено понад 900 тисяч гривень.

Варто наголосити й на тому, що саме вони почали першими на Волині облаштовувати зупинки на автошляхах. Згодом такий важливий соціальний проект, ініційований начальником Волинського ОУЛМГ Олександром Кватирком, підтримали й в інших куточках області. Одну з таких зупинок лісівники поставили біля ДП «СЛАП «Любешівагроліс». Продовжили хороший почин й у місцевій райраді. Зупинки з’явилися в Березичах, Підкорміллі, Проході, Дольську та інших населених пунктах району. Вгледівши таку новинку у сусідніх селах, жителі Любешівщини раз по раз звертаються з проханням встановити екозупинки — ​лісівники не відмовляють.

Вихованці Любешівського шкільного лісництва -  перші помічники та опора у майбутньому.
Вихованці Любешівського шкільного лісництва - перші помічники та опора у майбутньому. /

 Ще одним важливим напрямком їхньої роботи є боротьба з браконьєрами. Загалом, у Любешівському лісгоспі охорону і захист майна здійснює державна лісова охорона, яка налічує майже шість десятків працівників. Спільно з національною поліцією вони змушені оберігати ліс від бурштинокопачів, що нещадно винищують зелені насадження. Усі ми розуміємо, наскільки це важка і невдячна робота, однак уявляємо, що було б на місці лісу, якби вона не велася.

Уміють любешівські трудівники облаштовувати і місцини для відпочинку. На щастя, природа краю дуже сприятлива для цього. Варто лише згадати знані в Україні та за її межами каскади озер Люб’язь і Скорінь, або ж національний природний парк «Прип’ять — ​Стохід».

Середня зарплата у лісових господарствах Любешівського району становить близько 10 тисяч гривень.

Не обминають працівники галузі й соціальної сфери. Так у Березичах протягом минулого року встановили зупинку та дитячий майданчик на території церкви. Лісівники надали допомогу в ремонті пожежного депо в Дольській сільській раді, облаштували дерев’яну бесідку у місцевому відділку поліції. У минулому році лісгосп виділив круглу деревину для відновлення житлового будинку та двох господарських споруд, які були знищені пожежею на території Люб’язівської сільської ради.

Активно працювати у перерахованих вище напрямках лісгоспам дає можливість фінансова стабільність на цих державних підприємствах. ДП «Любешівське лісомисливське господарство» є одним із найбільших наповнювачів місцевого бюджету. За минулий рік ним сплачено понад 4 мільйони 601 тисячу гривень до місцевого бюджету, а «Любешівагролісом» — ​майже 4 мільйони 150 тисяч гривень. Цьогорічні показники теж суттєві: за чотири місяці нинішнього року «Любешівагроліс» відрахував понад 1,5 мільйона, а Любешівське лісомисливське господарство — ​понад 1 мільйон 900 тисяч податків до бюджету громади.

До того ж лісгоспи дають заробіток близько тисячі наших земляків. Тобто, як мінімум тисяча наших краян мають можливість не працювати «на пана» за кордоном, а жити і заробляти поряд зі своїми сім’ями. До слова, середня зарплата у лісових господарствах району становить близько 10 тисяч гривень. Хорошим бонусом до цієї суми є соціальні гарантії.

Тож ліс є справжнім годувальником для більшості земляків. Але, зважаючи на останні реалії галузі, коли все частіше говорять про приватного власника лісу, працівникам галузі потрібна реальна підтримка. Можна тільки уявити, як господарюватиме приватник: чи думатиме він про матеріальну допомогу для нужденних, чи будуватиме дитячі майданчики і допомагатиме необхідними матеріалами? Зрештою, де гарантії, що такий власник буде боротися проти видобутку бурштину, а не сам його очолить?

Цікаво: що було б, якби зникли і держлісгоспи, і результати їхньої роботи, про які ми писали вище? Питання риторичне, і кожен краянин знає на нього відповідь.

Петро МАКАРУК