«Вічне» – так називається виставка ікон володимир-волинських митців Сергія і Тетяни Омельченків
«Іконопис вимагає самовдосконалення і не дозволяє халтури» (ФОТО)
Музей волинської ікони продовжує знайомити із творчістю сучасних іконописців, які зазвичай пишуть на замовлення, тому їхні виставки не є чисельними, розповіла завідувачка музею Тетяна Єлісєєва
«Вічне» – так називається виставка ікон володимир-волинських митців Сергія і Тетяни Омельченків, роботи яких є у храмах та приватних колекціях України та закордону. Вони закінчили Львівську академію мистецтв. Пан Сергій займається різьбою по дереву, пленерним живописом, розписом храмів, пані Тетяна працює в техніці гобелену, старший із трьох дітей теж художник.
– Сергій пише у візантійському стилі, я – в реалістичному, ці стилі не порівняти, бо візантійський дуже духовний і глибокий, – переконує пані Тетяна.
–Іконописання спонукає до великої відповідальності, не може бути сумління, що зроблено щось не так, не може бути халтури.
Про сам процес роботи, починаючи із обробки дошки, на якій буде ікона, показали невеличкий фільм. Побачити "живого іконописця" прийшли студенти Волинського ВПУ будівництва й архітектури, і захопилися його роботою, адже митець використовує лише природні матеріали, виготовляє фарби з мінералів і пігментів (білок, глина, жовток, вино), покриває готовий виріб оліфою, сам виконує і золотні роботи. Каже, хоче зберегти природний стиль, тому не використовує сучасних методик. Представлення у вигляді фільму дозволило зазирнути в процес творення святині.
«Спас Вседержитель», «Печерська ікона Богородиці», «Вознесіння», «Антоній і Феодосій Печерські», «Успіння Богородиці», «Старозавітна Трійця», «Св. Миколай» – зберігають духовну силу оригіналу. Пан Сергій зізнався, що над Зимненським образом Богородиці працював біля оригіналу в монастирі з благословення матінки ігумені і вважає, що Богородиця таким чином покликала його до храму.
– Іконопис – це велика праця над собою у всіх аспектах, – засвідчив отець Олександр Безкоровайний, – так може творити тільки чиста людина.
– Іконописання спонукає до великої відповідальності, не може бути сумління, що зроблено щось не так, не може бути халтури, – зізналася Тетяна Омельченко.
