Завтра — Покрова Пресвятої Богородиці, свято, яке з-поміж Богородичних празників церковного року займає особливе місце...
Валентина ШТИНЬКО
Завтра — Покрова Пресвятої Богородиці, свято, яке з-поміж Богородичних празників церковного року займає особливе місце.
Адже шанований він у нашому народі ще від княжих часів. Бо завжди земля українська мала довкруг грізних і сильних ворогів, тож постійно потребувала заступництва й опіки небесної, які отримувала від Богоматері як покровительки нашого народу. Збереглося чимало переказів про благодатну допомогу Матері Божої віруючим людям, козакам. Можна пригадати заступництво Почаївської Божої Матері, а на Запорожжі була церква святої Покрови, бо запорожці вважали її своєю покровителькою. Існує переказ, що після того, як цариця Катерина ІІ у 1775 році дала наказ зруйнувати Запорозьку Січ, козаки, які пішли за Дунай під ласку турецького султана, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови. Тож і Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час Другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації, також обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку Матері Богородиці. А історія цього свята така. Царгород, столицю Візантії, облягли араби. Усе місто й народ у великій тривозі. У переповненому храмі Пресвятої Богородиці на Влахерні, де зберігалася її риза, правиться всеношна. Серед інших ревно молився за врятування міста і святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа добігає кінця. І раптом святий Андрій Юродивий бачить дивне видіння: від царських дверей іде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Івана Хрестителя і святого Івана Богослова під спів великого хору святих. Божа Мати вклякає перед престолом, довго молиться і заливається слізьми. Відтак встає, знімає зі своєї голови преясну хустку — покров-омофор (грецькою — мафоріон) і широко простирає її над людьми, що зібралися в церкві. Далі видіння зникло. Святий Андрій та Епіфан, які бачили його, зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Незабаром блискавкою рознеслася новина, що вороги відступають. Відтоді Покров-омофор став символом опіки й заступництва Пречистої Діви Марії, своєрідним її щитом, а празник дістав свою нинішню назву — Покрова. До речі, історики припускають, що Андрій Юродивий за своїм походженням був слов’янином із південних земель Руси-України. Разом із іншими невільниками він опинився у Царгороді в одного багатого пана. Тут пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами святого апостола Павла: “Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні”, він почав поводитися як нерозумний-юродивий. Діставши від пана свободу, багато часу проводив у молитві й читанні святих книг. Наступного дня після Покрови церква вшановує пам’ять святого Андрія Юродивого. Східна церква у своїх богослужбах особливо підкреслює три найвищих привілеї Пресвятої Богородиці: Богоматеринство, Вседівицтво і Заступництво. Щодо останнього, то варто погортати сторінки нашої історії. Князь Ярослав Мудрий 1036 року розбиває печенігів і з вдячності Богу і Його Пресвятій Матері будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. У цьому храмі він 1037 року віддає увесь народ в опіку Божій Матері. До Неї у тяжкі хвилини зверталися наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, що княжив у Тмуторокані, в бою з черкесами в разі перемоги дає обітницю збудувати церкву в честь Богоматері. Він переміг і церкву збудував. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що своєю перемогою над половцями завдячує Богові й Пречистій Діві Марії. На її честь він укладає окрему молитву. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить із подякою до ікони Пречистої Діви у Холмі і складає до її стіп багаті дари. Подібні приклади можна було б продовжувати. У народі Покрова — сезон сватань та весіль. Дівчатам, яким дуже хотілося заміж, молилися: “Святая Мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч вельоном, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. Придивлялися й до погоди, бо “на Покрову до обіду осінь, а після обіду — зима”. Вважалося, яка “погода буде на Покрову, такою буде й зима”. Якщо вітер з півночі або зі сходу — чекай холодної та сніжної зими. Коли ж з півдня — зима буде теплою. Із заходу — навіє багато снігу. Тож спостерігайте, примічайте і просіть заступництва у святої Покрови від усіляких не тільки природних негараздів.
