Ця дата співпала ще з однією, не менш важливою для грядівців, - рівно 15 років тому після тривалої мовчанки церква знов обізвалась милозвучними дзвонами і проникливими піснеспівами...
Ця дата співпала ще з однією, не менш важливою для грядівців, - рівно 15 років тому після тривалої мовчанки церква знов обізвалась милозвучними дзвонами і проникливими піснеспівами.
Алла ЛІСОВА
Історія місцевого храму цікава і неординарна, як і самого села. У Грядах, колишня назва Калусів, церква була завжди. Згадується вона у документах ще 1545 року, коли село належало Петру Калусовському, який і забезпечував певні матеріальні данини Володимирівському замку. У XVI-XVII століттях йому належали великі простори земель. Влітку 1889 року церква зазнала руйнації під час громовиці . А вже в 1905-ому народилась нова дерев’яна святиня, яка збереглась аж до нашого часу. Найбільше вона постраждала за часів комуністичної влади, коли після численних натисків у 1963 році церкву безцеремонно закрили, а церковне майно конфіскували. Правда, найцінніше з нього ревні християни зуміли заховати по домівках, а дещо передали у сусідній, Тишковичівський храм. Про незабутні, переломні моменти з життя храму говорили на столітті від дня його народження сільський голова Микола Бородчук, який вручив настоятелю церкви отцю Георгію Мартиновському грамоту, а церкві – грошову допомогу. Архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон також відзначив місцевого священика – за сумлінне виконання ним пасторських обов’язків нагородив грамотою і медаллю князя Володимира ІІ ступеня. З його рук архієрейські грамоти отримали також церковні активісти, а всі прихожани – безцінний дар – ікону “Нечаяна радість”. Владика спільно з отцями сусідніх парафій відслужив службу Божу і освятив храм-іменинник. Знаменним цей день для грядівської церкви став ще й тим, що вона поповнилась двома новими реліквіями. Настоятель Низкиницького Свято-Успенського монастиря отець Вікентій передав храму ікону Почаївської Божої Матері, а священик Тишковичівської церкви отець Михайло – Святу Плащаницю, яка довгі роки перебувала у сусідів. Голова Іваничівської райдержадміністрації Віктор Березюк дякував сельчанам за збережену святиню і передав грошову допомогу. Багато теплих щирих слів було сказано цього осіннього сонячного дня на адресу благодійників Юхима Цаана, Михайла Степанюка, Василя Романюка. Особливої подяки заслужили сім’ї Антоніни Романюк, Надії Герасимчук, а також Галина Власюк, Віра Корнійчук і багато інших прихожан, завдяки яким відновлена церква тішить душі людей, стала духовним центром села. На завершення свята у виконанні дорослого і дитячого хорів під керівництвом матушки Нелі линули зворушливі мелодії.
