Чубаті синиці Цуманської пущі до приходу зими готові

КНПП "Цуманська пуща" познайомив громадськість ближче з однією зі своїх пернатих мешканок - синицею чубатою.

Oсновний біотоп цього виду - високостовбурні соснові ліси, зазвичай з переважанням сосни звичайної та ялини звичайної. Рідше трапляється в змішаних лісах, однак і там обирає ділянки з хвойними породами дерев.

Oсновний біотоп цього виду - високостовбурні соснові ліси, зазвичай з переважанням сосни звичайної та ялини звичайної.

Найбільш характерною ознакою цієї синиці, за якою її легко визначити навіть на відстані є завжди піднятий вгору чорно-білий чубчик на голові. Чубата синиця невеликий рухливий і моторний птах, значно менший великої синиці, але дещо більший від блакитної. Щоки і простір між оком й основою дзьоба бруднувато-білі. Від потилиці через око проходить тонка темна смужка. Ще одна смужка утворює нашийник навколо горла. Під дзьобом чорна трикутна пляма. Верх буро-сірий, іноді з легким оливковим або рудуватим відтінком, злегка більш насичений на стернових і блідий на верхніх покривних крила. Крила і хвіст темно-бурі. Низ жовтувато-білий. Статевий диморфізм виражений слабо - у самок чубчик трохи менший, темні смужки на голові тонші, пір'я на голові і боках мають дещо охристий відтінок. У польових умовах самців від самки відрізнити важко. Молоді птахи схожі на дорослих, відрізняються від них дещо буруватішим оперенням голови і меншим розміром чубчика.

Основну поживу чубатої синиці складають дрібні безхребетні і їх личинки, а також насіння і плоди рослин в зимовий період. Влітку у великих кількостях чубаті синиці поїдають павуків і дрібних комах. Чубата синиця також полює на бабок, веснянок, одноденок, попелиць, прямокрилих (коників, сарану, цвіркунів), волохокрильців. Восени і взимку птахи переключаються на насіння ялини, сосни, ялиці, кипарисовика, бука, берези, вільхи, ягоди ялівцю, глоду, горобини, дерені. У пошуках корму чубата синиця оглядає розвилки гілочок, тріщинки кори, пучки хвої, нерідко при цьому чіпляючись на гілку вниз головою. Протягом всього року запасає їжу, особливо інтенсивно у вересні та жовтні. Основні запаси - насіння хвойних порід дерев, гусінь та павуки – птахи ховають у тріщинах кори, під наростами лишайників, між хвоїнок, рідше на землі. Птах не запам'ятовує конкретних місць схованок, проте пізніше добуває поживу на тій же ділянці лісу. Зроблені запаси допомагають пережити холодну пору року не тільки чубатій синиці, але також і іншим птахам, не настільки майстерним в створенні комор з харчами - наприклад, синиці великій.

Птах не запам'ятовує конкретних місць схованок, проте пізніше добуває поживу на тій же ділянці лісу.

Чубата синиця не будує гніздо з дрібних гілочок (як це робить більшість співочих птахів) воліє самостійно видовбати, чи радше вищипати гніздо, а не використовувати вже готові порожнини. Зазвичай, для гнізда обирається мертвий, трухлявий стовбур дерева або пень, рідше живе дерево. При цьому перевага надається листяним породам - вільсі, осиці або березі. У разі, якщо відповідне місце не знайдено, то чубата синиця можу використати старе дупло дятла, гаїчки, гніздо ворони або хижого птаха, ж або штучну дуплянку

Синиця чубата, як лісовий вид, потребує суворої охорони місць гніздування: старих лісів, підліску, старих дерев, тощо. Відтак для збереження виду необхідне впровадження природо відповідних, пермакультурних методів лісового господарства та суворий захист заповідних лісових ділянок. Синиця чубата занесена до переліку видів, що перебувають під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища та охороняються Бернською конвенцією.