Після того, як більшість жителів села Конище Ратнівського району на попередніх президентських виборах проголосували за Віктора Януковича, село жартома охрестили Януківкою...
Після того, як більшість жителів села Конище Ратнівського району на попередніх президентських виборах проголосували за Віктора Януковича, село жартома охрестили Януківкою.
Василь УЛІЦЬКИЙ
— А що, звучить! – усміхається житель Конищ Василь Грицевич, який працює у сільраді землевпорядником. – Але це все жарти, наші люди завжди були і залишаться конищанами, — зі своїми, як і кожне село, особливостями. Завдяки цим особливостям місцевий люд і „засвітився” на всю область, а може і на цілу Західну Україну. Адже Конище – чи не єдине в області село, яке в усіх трьох турах президентських виборів більшість голосів віддало за Віктора Януковича. Хоч різниця у третьому турі між кандидатами була й незначна – усього 14 голосів, 134 – за Ющенка, 148 – за Януковича. — Зараз пристрасті вляглися і януківцями нас уже не прозивають, але одразу після виборів „діставалось” трохи односельчанам. Неприємно. Як тільки в райцентрі на ринку, автостанції чи деінде дізнавались, що ти з Конищ, то одразу можна було почути: „О, Януківка!”. Інколи це був добрий жарт, а інколи і злий докір. — Я теж чула на свою адресу „януківка” з осудом, коли, наприклад, ходила у лікарню. Але сприймала це як жарт. Мені від того ні холодно, ні жарко, — каже мама п`ятьох дітей Світлана Чесак. – Люди просто зробили свій вибір, на що мали право. А зараз вже від того далекі. На життя не жаліюсь, я нещодавно народила п`яту дитину, дали допомогу на хлопчика – ми купили візочка, ходульки. У мене меншенька ходила у перший клас, маленьких речей з неї не залишилось, тому я все мусила купляти „з нуля”,.. – багатодітна мати говорить про те, що її болить насамперед. У хаті в жінки можна помітити портрет владики Володимира, де він разом з Віктором Януковичем. Власне, й самі жителі Конищ не роблять таємниці, коли говорять про причини свого вибору. У селі – багато віруючих православних християн московського патріархату і авторитет вищого духовенства тут – дуже великий. Про міцні релігійні традиції свідчить і те, що одразу три чоловіки з цього села стали монахами. — Аби гірше не було, нехай керують собі на здоров`я, — каже мати одного з ченців. — Мені тільки жалко, що сваряться у верхах, а їдуть розбиратись до низів, — продовжує емоційно. — А ми, селяни, чого маємо відповідати? Звинуватили, що моя дитина проводила агітацію... — Монахи у нас агітації не проводили, як дехто стверджував, це – факт, — розповідає Анатолій Дмитрук, який очолював у двох турах місцеву виборчу дільницю, а в третьому турі був секретарем. — А людей інтересують зараз більше практичні, життєві проблеми – чи буде дорожчати газ, чи не заберуть землю. Про політику говорять мало. Вибори минули – і забули. Хай хто буде при владі, аби добре жилося. Але, по правді, сподівались люди якихось більших змін. А щодо політичних симпатій, то, напевно, більшість залишилась при своїй думці. Анатолій Дмитрук – „ющенківець”. Але легко знайшов на виборах спільну мову із спостерігачами із Харкова – батьком та донькою. Гості зі Сходу були здивовані, як тепло їх прийняли „бандерівці” (не кажучи уже про результати самих виборів). На другий вони тур знову попросились у Конище, яке їм сподобалось... — Я не хочу, щоб наше село якось по-особливому виділяли з-поміж інших, — каже тим часом місцевий священик отець Ярослав. — У нас хороші роботящі люди. У кожної людини є власна думка і власний вибір – хто за кого хоче, за того й має голосувати. Я агітацій якихось таких не проводив і не буду. Бо знаю, що яка б партія не прийшла, у нас в селі, як і в інших селах, ніяких змін не буде. У Прохідській сільській раді, до якої й належить Конище, про конищан говорять як про простих, щирих і легких на підйом людей. — Кума кумі теля на весілля позичить,— примовляють. На щастя, такою „особливістю” може похвалитись не одне волинське село. А от на відміну від більшості сіл, у приміському Конищі... нема бару. Видно, бояться підприємці, що не знайдуть тут клієнтів? А у решті живуть тут однаковими з усіма клопотами. Хтось заробляє у місцевому господарстві, яке тримається на ногах, хтось – у близькому Ратному, їздять на заробітки і за кордон. Влітку виручають ягоди. А виборчі пристрасті і політичні симпатії людей не поділили. Живуть дружно й, очевидно, з легким-таки на підйом настроєм. При виїзді з села виритий неглибокий ставочок. Виявляється, на цьому місці була яма з водою, в якій грались діти. Селяни скинулись грішми, найняли екскаватора і вирили симпатичний ставочок. Скидались усі – і януковичівці, і ющенківці. Ради села та інтересів громади.
