21 серпня газета «Волинь» познайомила з повідомленням служби новин «Vаhоо», що, за розрахунками голландського астрофізика доктора Меера, Сонце може вибухнути уже років черев п’ять... Яким є перше враження від цього факту? Звичайно, “finita la comedia”, а отже — треба встигнути насолодитися життям. Як саме? У кожного свої, звичайно, уявлення про це...
21 серпня газета «Волинь» познайомила з повідомленням служби новин «Vаhоо», що, за розрахунками голландського астрофізика доктора Меера, Сонце може вибухнути уже років черев п’ять... Яким є перше враження від цього факту? Звичайно, “finita la comedia”, а отже — треба встигнути насолодитися життям. Як саме? У кожного свої, звичайно, уявлення про це... Однак, чекайте, інші наукові дані все спростовують. По-перше, у Сонця свої виміри часу, і вони не такі швидкі. По-друге, у повідомленні все є приблизним: якщо температура сонячних надр буде зростати такими ж темпами, як досі, то років через п’ять... По-третє, за базову обрана лише одна константа — температура ядра, а за критичну температуру — приклад з понадновою зіркою 1604 року. Але ж вибухи понаднових виникають за різних критичних температур, мас, різних космічних умов. Багато значать також інші виміри — різного роду циклічності, їх характер, розвиток, накладання одне на одне. Науці відомо: обертання нашої Планетної системи навколо центру Галактики (приблизно за 175 мільйонів років) має перігалактій (найближча до центру Галактики точка орбіти) і апогалактій (найдальша точка). В наш час Сонце продовжує рухатись до перігалактію і буде там тільки через 12 мільйонів років (із значним підвищенням температур). До речі, це вже 28-й оберт Планетної системи, оскільки вік Землі щонайменше 4,6 мільярда років. Меншими є цикли проходження Сонця крізь хмари космічного пилу свого “рукава” (Оріона) під впливом коливань на галактичній орбіті. Пил, потрапляючи у верхні шари Сонця, викликає посилення ядерних реакцій. Збільшується яскравість світила, Земля отримує більше випромінювання, випаровується вода, збільшуються опади, на полюсах товщим стає льодовий покрив. Це після потепління веде до похолодання. Останнє з великих (але не величезних) оледенінь тривало 4 тисячі років, завершилося 10 тисяч років тому, коли Сонячна система вибралася з пилової смуги сузір’я Оріона. Тоді ж Сонце (йому 5 мільярдів років) збільшилося в масі і постало в центрі Планетної системи — після Юпітера (Зевса), про що свідчать давньогрецькі та всі інші міфи народів світу. До чергової такої смуги десь 30,7 мільйона років. Отже, значний попередній розігрів нашого світила далеко попереду. Що ж до вибуху Сонця, він ще більш віддалений у часі. Галактика наша спіральної структури. В таких структурах наднові — це 2-го типу зірки, молоді масивні (1-й тип таких зірок — старі маломасивні в еліптичних галактиках), а Сонце — молода маломасивна зірка. У неї попереду є приблизно більше, ніж 8 — 12 млрд. років життя, за підрахунками вчених. Отже, сучасні коливання температури ядра Сонця викликані, як свідчать вчені, меншими циклами — у 40,7 тисячі, 23 тисячі років (але ми живемо в середині цих циклів), нарешті 50-річним і циклом у 22 роки з двома напівциклами приблизно (!) в 11 років. Перші цикли пов’язані зі змінами орбіти Землі (почалось наближення її до колової орбіти з відповідним похолоданням), з нахилом земної осі (почалось зменшення її нахилу, що теж викликає похолодання), з нерівністю і змінами сил тяжіння мас в Сонячній системі. А малий цикл у 22 роки викликається зміною магнітної полярності Сонця на протилежну під впливом зміщення центру Сонячної системи відносно центру Сонця і певного розташування мас планет відносно Сонця. Такі зрушення впливають відповідно на рух мас речовини в надрах Сонця і, як наслідок, — на швидкість, посилення термоядерних реакцій в ядрі і кількість “плям” на поверхні. Останній, приблизно 11-річний напівцикл підвищення активності Сонця затягнувся. Він не завершився, як очі-кувалось, у 2000-му році. По-перше, розрахунки приблизні, по-друге, самі напівцикли теж приблизні, їх термін коливається під впливом накладання особливостей інших циклів, особливо 50-річного, 99,4-річного, 200-річного, 600-річного тощо. Спричинила свій вплив у цьому році і планета Марс з відомих причин, вперше за 600 років. Прогнози відносно температури найближчих до нас століть, сумарно накладаючись, зводяться до того, що кліматологи різних країн обіцяють процес поступового загального потепління у ХХІ—ХХІV-му століттях (звичайно, з відхиленнями). Після цього набере сили загальний процес похолодання з максимумом у другій половині третього тисячоліття. Такими є зовнішні, космічні для нас умови близького майбутнього. Але зовсім інша справа — внутрішні умови сучасного життя на Планеті. За даними багатьох вчених, за наслідками їх цілісної систематизації, екологічний стан життя, особливо ж духовний, морально-етичний стан мешканців Землі настільки швидко погіршуються під впливом традиційних, відомих негативних тенденцій, що вже в середині, ще більше в другій половині нашого ХХІ-го століття усіх чекає досить серйозна загроза незворотних негативних процесів. Найджерельніша причина цього — дія всезагального закону «негативної домінанти». Тобто справа тут в наявності у світогляді людства Планети і постійній дії штучних пріоритетів матеріально-технічного прогресу над духовним, позитивістських поглядів над філософськими, індивідуалістичних якостей над гуманними, нарешті часткового підходу над цілісним, суб’-єктивного над об’єктивним. Звідси випливає джерельний механізм порятунку, виходу всіх на дійсний шлях кращого життя. Цей механізм — за принципом протилежності — радикальна переорієнтація мешканців Землі з традиційних, штучних пріоритетів на протилежні, суто природні, за якими вічно живуть і успішно прогресують Всесвіт («все, що світиться», «світлий порядок»), Космос («темний порядок») і, разом, Об’єктивна Дійсність («все, що існує»). Отже, головне — знати рятівні пріоритети (вони протилежні звичним) і вчасно впроваджувати їх у життя. Із звичними — вже нажилися, далі нікуди... Віктор УДАЛОВ, доктор філологічних наук, професор, академік АНВШ України, Віктор ЗУБОВИЧ, кандидат філологічних наук, Тетяна ПОЛЕЖАЄВА, кандидат філологічних наук, старший викладач — співробітники “Лабораторії цілісно-системних досліджень” Волинського держуніверситету імені Лесі Українки.
