«З Вітою Ростиславівною завжди цікаво!»
Вчителька із Сенкевичівки уроки рідної мови і літератури часто проводить на свіжому повітрі
Але насамперед Віта Крам навчає юних волинян бути хорошими людьми
Із Вітою Ростиславівною Крам ми познайомилися на подвір’ї Сенкевичівської ЗОШ І – ІІІ ступеня, що у Горохівському районі. Спершу подумалося, що то вчителька природознавства чи географії проводить урок, поєднуючи теоретичні знання учнів із практичними. Однак уже за мить приємно дивуюся, бо одну з тем свого навчального предмету запланувала викласти зі золотинкою оригінальності вчителька української мови і літератури Віта Ростиславівна Крам.
У короткій розповіді про себе пані Віта була дуже скромною. Про словесницю більше дізналася від її колег. Директор ЗОШ І – ІІІ ступеня селища Сенкевичівки Галини Долонська і заступник директора школи з навчально-виховної роботи Мирослава Оляніцька – теж філологи, а Віту Ростиславівну доброзичливо відрекомендували старанною й вимогливою насамперед до себе. Мовляв, ця вчителька української мови та літератури розумом і серцем поєднує в роботі повагу до свого покликання і пріоритети учнів, за грамотність і ерудованість яких їй судилося бути відповідальною.
Ця вчителька української мови та літератури розумом і серцем поєднує в роботі повагу до свого покликання і пріоритети учнів, за грамотність і ерудованість яких їй судилося бути відповідальною.
Народна мудрість каже, що чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Серед вихованців Віти Ростиславівни, звісно, не всі мріють про виші, зате спілкуватися з нею на різні теми не обминають нагоди ні школярі молодших класів, ні хлопці й дівчата, які стоять на порозі дорослого життя. Тим паче, що в їхньої улюблениці є багато чудових спогадів про себе, переплетених із Сенкевичівською школою.
За її партами в свій час маленька Віта так само життєрадісно мріяла про неповторну юність, кохання, улюблену професію і про вдячних за науку учнів. Вона настільки вірила в щирість своїх учителів, що себе уявляла завжди схожою на них: інтелігентною, освіченою, багатою знаннями й вдячними випускниками. Щоб мрія здійснилася, наполегливо вчилася і після закінчення школи вступила до Волинського державного університету імені Лесі Українки. Після закінчення вишу на роботу з рідної Сенкевичівки доводилося добиратися в Новосілки. «Було, не раз йшла туди дванадцять кілометрів пішки. В рідній школі творчо працює вже два роки», – розповіли про жертовність колеги Галина Долонська і Мирослава Оляніцька.
У фотооб’єктив Вікторія Крам приязно усміхнулася з десятикласниками Назарем Ціхоцьким, Богданом Чернявським, Дмитром Яриченком, Вадимом Грищуком, Іванною Жилко, Іриною Смірновою, Аліною Никончук, Аліною Мартинюк, Андрієм Грищуком. Учителька вірить, що разом із виплеканою нею повагою до рідної мови і літератури й цих учнів школа насамперед навчить завжди і всюди бути хорошими людьми.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
