Замість осики самі пеньки.
Біля Лютки розхазяйнувалися бобри
Біля меліоративної канави хвостаті будівники «вижали» цілий клапоть осичини
Пік діяльності бобрів біля села Лютка Старовижівського району вже пройшов. Кільканадцять років тому річкові будівельники раз-у-раз споруджували загати, рили нори (ті не раз провалювалися під людьми чи худобою) та тягали з найближчих городів буряки чи іншу городину.
Так виглядає урочище Лізєрт.
Нині хвостатих поменшало. Помандрували десь вверх за течією невеличкої річечки Лють. Та деякі з них таки залишилося. Нещодавно пішов в урочище Лізєрт. Там одна з меліоративних канав заходить просто в лісок. На ній бобри вже давно облаштували свою хатку і затримали воду. Напевно, з-під піщаного пагорба витікає джерело. Інакше вода б застоялася, а в такій вони не житимуть.
Хатка стара і пеньки навколо вже почорніли. Але раптом помітив цілий ліс свіжих пеньків. Гризуни наче вижали клапоть молодої осичини, корою якої так люблять ласувати. Найтовще повалене дерево мало в діаметрі близько 12 сантиметрів. До води вела добре витоптана ними стежка. Але жодного свіжого дерева на бобровій хатці не помітив. Вочевидь, потягли його кудись далі.
Отаку стежку протоптали річкові будівельники до своєї хатки.
Лишилися самі пеньки.
Бобри оселилися у мальовничій місцині.
