НІМЕЦЬКА ТЕЛЕФОНІСТКА БАБЦЯ ГАНЯ СЛУХАЄ „DEUTSCHE WELLE” І ДО КОЖНИХ ВИБОРІВ БАЧИТЬ ВІЩІ СНИ ...
НІМЕЦЬКА ТЕЛЕФОНІСТКА БАБЦЯ ГАНЯ СЛУХАЄ „DEUTSCHE WELLE” І ДО КОЖНИХ ВИБОРІВ БАЧИТЬ ВІЩІ СНИ .
Микола ЗАХАРЧУК
У рівненському селі Долина зосталося з десяток хат. Над кількома з них в’ється сивий дим – отже, господар ще живий. У розміщеному в низині селі без магазину, маленьких дітей і транспортного сполучення найбільше почту померлим – вони спочивають на горбку. Так склалося, що кладовище тут видно чи не з кожного вікна. - Не боюся смерті, - каже бабця Ганя, пригощаючи нас гарячим хлібом з печі, - я п’ять влад пережила, а Бог ще дає мені розуму, світ бачити дає...
КОНЦТАБІР ЗА НЕПОСЛУХ Ганна Андріївна Швед – переселенка з Холмського повіту, народилася у селі Ольховець, у сім’ї побожній і великій. У 1942 році хтось напоумив дівчину: „Іди вчитися, бо німці заберуть тебе у Німеччину на роботу!”. І вона поїхала з дому. В Українському допомоговому комітеті у Холмі при Українському освітньому товаристві Ганя з відзнакою закінчила курси української та німецької мов і має свідоцтво – пожовклий аркуш з величезним тризубом. - У нас була трішечки Україна, - зі щемом у серці згадує 81-річна Ганна Андріївна, - ми ходили на заняття у вишиваних сорочечках, я й до сьогодні зберегла свою вишиванку. Тепер, коли я чую гімн держави, здається, що повернулися мої п’ятнадцять років... Ганну, як одну з найкращих учениць, запросили на роботу в першу у Любліні німецьку пошту. Німецьку і польську мови Ганна знала добре, мусила ще ретельно опановувати професію телефоністки, розібратися у тонкощах перемикання штепселів. Лише одного разу Ганя прогнівила начальство. Коли дівчині доручили іншу ділянку роботи, а вона сприйняла це, м’яко кажучи, без великого ентузіазму – боялася, що не дасть собі ради. Це не сподобалося наглядачеві, і він, свердлячи дівчину очима, з ненавистю просичав: „Ти що, в концтабір захотіла?!”. Ганна пополотніла і заприсяглася більше ніколи не сперечатися з фашистами. Німецьке керівництво казало їм – дівчатам-телефоністкам, полькам і українкам: "Зачекайте, закінчиться війна, добре заплатимо за вашу працю!". Але коли вже радянські війська підступали до Любліна, німці у метушні назавжди покидали місто. — Ми теж утікали просто з роботи, лише в іншому керунку. Назустріч нам їхали німецькі мотоцикли, декотрі зупинялися, загарбники попереджали, що позаду насувають радянські солдати, а ми потайки раділи – нам того і треба було! - згадує бабця Ганя.
ЩО ПЕРЕДБАЧАЮТЬ БАБУСИНІ СНИ А потім усю її сім’ю чекало переселення за сотні кілометрів. Стареньку мамину ікону – мініатюру ікони Холмської Богоматері — Ганя Юсюк (дівоче прізвище Ганни Андріївни. –Авт.) теж привезла з нехитрими пожитками у східну Україну. - У Дніпропетровську я відчула, що там якась несправжня Україна, тому почала клопотати, аби переїхати на захід, - розповідає бабця Ганя. – Відшукала на Волині родичів, а потім організувала переїзд для батьків. Ганя була найрозумнішою дівчиною на кутку — тож хотіла чи ні, а мусила секретарювати при кожному сільському голові сусіднього села Мальована. Перший з її начальників узагалі був неписьменним, тож дівчина мусила улагоджувати за нього всі паперово-грошові справи. Коли активістка поверталася пізньої пори до свого села, частенько зустрічала гурти хлопців з лісу зі зброєю наперевіс. Щоразу думала-гадала, котра з тих зустрічей буде останньою. - Як же мені боязко було! - ділиться спогадами Ганна Андріївна. - Але привітаються до мене хлопці, то й я їм „доброго вечора” скажу, розходилися з миром... Чоловік Микола - місцевий парубок - переймався за молоду дружину, а ще більше боявся за дітей, тож спалив усі німецькі документи Гані – аусвайса, довідку про роботу... Хотів знищити і старі фотографії з Холма і Любліна, але дружина не дала. ...Ганна Андріївна ділиться з нами сокровенним. Колись із розваленої польської хати приніс її чоловік стареньку ікону Святої родини. Однієї великодньої суботи, уже після смерті годувальника, та ікона дивним чином упала зі стіни і не розбилася... Менше того, з кутка, де вона висіла, пролунали якісь дивні звуки. Відтоді дуже часто перед польськими релігійними святами Ганні Андріївні сняться віщі сни. Як на диво, часто вони вказують, хто керуватиме державою. От, зокрема, бабця Ганя достеменно знала, що Леонід Кучма залишиться президентствувати на другий термін. Казала, наснився їй сон – нібито іде їхньою Долиною Кучма, а за ним дуже багато людей. „Сон виявився віщим – таки пішов тоді люд за Кучмою”, - каже наша співрозмовниця. При нагоді бабця Ганя не оминула розповісти про той сон комусь із сільського начальства. Напередодні останніх президентських виборів те начальство задля цікавості провідало бабцю і допитувалося, хто ж тепер буде президентом? А бабця Ганя уже знала відповідь. Їй снився Віктор Ющенко, він нібито заходив до неї у двір, сідав на почесному місці за столом, а з ним поруч – гарна молодиця. І лишень сусіди потім розтлумачили Ганні Швед, що за описами та жінка зі сну схожа на Юлію Тимошенко. Сама ж бабця політиків у лице не знає – у хаті немає телевізора. - Я не шкодую, бо був мені сон, щоб не дивилася телевізор – надто багато там бруду показують, - схоже, Ганна Андріївна знає, про що каже. – То я й без нього, у хаті сидячи, знаю, що на світі діється – німецьке радіо маю. Тут бабця Ганя почала розмовляти з нами виключно німецькою, увімкнула старий програвач, налаштований на „Deutsche welle” („Німецьку хвилю”) і ніби виструнчилася, помолодшала... - А на цих виборах, діточки, щось страшне коїтиметься, буде якась колотнеча, - скрушно прорікає бабця Ганя і зводить очі до Холмської Богородиці. ...Тим часом у вікно пошкрібся собака – сперся на довгі лапи, і все заглядав, про що ж так довго незнайомі розмовляють з його господинею. Отак і живе бабця Ганя у селі без магазину, маленьких дітей і транспортного сполучення – у хаті лише вона і програвач, а з господарства – пара індиків і цікавий собака.
