"Єдина справжня розкіш - це розкіш людського спілкування".
Про луцького «Розмовляйка», «не таких» дітей та незламних, мов сталь, дорослих
З 3-го червня у Луцьку розпочинають післякарантинну роботу дошкільні навчальні заклади та дитячі розвиткові центри, про один з яких розповімо у нашій публікації
«Зайчик Стриб чекав народження братика, але Скік народився не таким, як усі: не хотів гратися разом, годинами дивився на мурашок та слухав пташок. «Чому ж так?» - засумував Стриб. Батьки пояснили: «Твій братик інший, та це не значить «поганий». Він не вміє гратися з кимось. Якби ти послухав його музику, поспівав йому». І Стриб побачив світ очима брата, а Скік вчився гратися разом. Зайченята кидали горіхи в озеро, лазили по деревах, збирали ягоди. «Скік не такий, як інші, але він мій єдиний братик!» - думав Стриб».
Це казочка про взаємодію в родині дитини з аутизмом. Уявіть, що переживають батьки, коли чують такий вердикт? Кидаються в різні боки, витрачають дорогоцінний час. Важливо зустріти тих, хто допоможе, бо й сам побував у біді. Таким навіть присвячують вірші. Ось як написала одна з мам про Людмилу Вознюк, директорку корекційно-розвиткового центру «Розмовляйко»:
Буває, що хочеться здатись,
Заплющити очі в журбі,
Упасти, щоб не спотикатись.
Та раптом назустріч тобі
Іде, простягаючи руки,
Людина, незламна, мов сталь.
І вже твоя доля - не муки,
І вже тобі долі не жаль.
І ти підіймаєшся вперто,
Упевненим кроком ідеш -
Боротися щиро й відверто,
Долати, не знаючи меж! (Тетяна Кісельова).
У Людмили Михайлівни безліч історій про її особливих відвідувачів, які надихають не опускати руки, коли щось не так з дитиною. Щойно з її кабінету вийшли батьки з карооким хлопчиком. Де тільки вони не побували, дізнавшись, що в синочка «аутизм». Врешті почули, що і в Луцьку є корекційно-розвитковий центр. Тут їх заспокоїли: допоможе постійність занять. І підібрали індивідуальну програму, адже кожна особлива дитина – особлива по-своєму. Немає єдиного плану дій.
Доба Людмили Михайлівни наче помножена на два: нові методики, розробки, заняття, семінари, тренінги... Довелось розпочати й дистанційні навчання у формі вебінарів, майстер-класів. А колись, каже, плани були незбагненні - бути журналістом, писати книжки, знати як вариться сталь та кроїти для шитва…Все ж подалась на дошкільну педагогіку. До речі, вона пише, але про особливих героїв – соловейків з одним крилом.
Малюк, який ще не так давно уникав взаємодії (діти з аутизмом стороняться людей) тепер грає з мамою, братиком та видає перші мелодійні фрагменти, наспівуючи за ними.
Людмила Вознюк - нейрологопед, дефектолог, практичний психолог, розробник моделі дитячого корекційно-розвиткового центру «Розмовляйко» і мама успішного сина, за життя якого колись немало поборолася, адже народився з вагою 1600 г. Лікарі казали, що він просто недоношений, бо другий з двійні. І втратили дорогоцінний час, коли дитину можна було «витягнути» на рівні рефлексів. Як наслідок – пожиттєва інвалідність, ДЦП. Це стало поштовхом, щоб пані Людмила зайнялася логопедією, стала «витягувати» інших дітей у той важливий час раннього розвитку. Каже, надто високою була ціна професійної недбалості у житті її дитини, щоб тепер не діяти заради тих, хто в безвиході.
З 2-х до 7-и років нейропластичність мозку найвища, в цей період потрібно активізувати ділянки кори головного мозку, які відповідають за рух і мовлення. За статистикою розлади психомовного розвитку тепер у кожного 12-го дошкільняти. І якщо дитя мовчить у 2 роки, потрібно йти до невролога, сурдолога (бо іноді причина мовчання - порушення слуху), до психіатра. Пройти дослідження МРТ, ЕЕГ, УЗД. Скорегувати дії батьків зможуть у Центрах раннього розвитку. «Розмовляйко» кілька років діє в Луцьку завдяки батькам хлопчика з аутизмом, які шукали спеціалістів аж за кордоном, а потім вирішили створити корекційний заклад у своєму місті, залучившись професіоналізмом Людмили Вознюк. Колектив підібрали молодий та енергійний і є результат.
Тут випробовують найсучасніші методики, як-от нейропсихологічна корекція «Мульти–Бол+». Практикують і заняття разом з батьками. На другому поверсі - арт-терапія, логоритміка, логомасаж, заняття за системою Монтессорі, логопедичні кімнати. А чого вартує спеціально облаштована кімната для барабанної терапії! У дітей просто дух перехоплює! …Загалом, цілий дитячий рай – яскравий, іграшковий.
РАДІТИ ПЕРШИМ УСПІХАМ
Є миті найцінніших емоцій. Пані Людмила показує відео, яке надіслала вдячна мама. Малюк, який ще не так давно уникав взаємодії (діти з аутизмом стороняться людей) тепер грає з мамою, братиком та видає перші мелодійні фрагменти, наспівуючи за ними. Успіхи, які надихають! І ще з більшим ентузіазмом хочеться творити, каже Людмила Михайлівна. За час карантину вона напрацювала три нові унікальні авторські розробки для запуску функціонального мовлення у дітей з РАС. Каже, деякі з них наснилися.
У Центрі працюють за найновішими світовими корекційними практиками, також за власними запатентованими методиками для немовленнєвих дітей та апробовують новинки. На часі – Денверська модель, спрямована на розвиток великої кількості навичок раннього віку через прості ігри, повсякденні ритуали дитини. Її можуть опанувати батьки, бо особливих спеціальних пристосувань не потрібно.
На стіні «Розмовляйка» - мотивуюче: «У кожній людині є світло, лише дайте йому засвітити» (Сократ). І тут його засвічують, хай ціною великої праці, але вчать вірити, що особлива дитина – це просто не така, як усі.
Уляна ФЕЩЕНКО.
