11 липня у сусідній країні згадували поляків, загиблих під час міжнаціонального конфлікту на території нашого краю.
Посольство України у Польщі у заяві говорить про Волинську трагедію як спільний біль двох народів
У Польщі 11 липня відзначали “національний день пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої”. В Україні та Польщі ставлення до подій на Волині та у Східній Галичині 1943-1945 років відрізняється
Трагічні події на Волині, що відбулись у 1940-их роках і призвели до жертв серед українців і поляків, є спільним болем двох народів. На цьому наголошується у заяві Посольства України в Польщі з нагоди вшанування у Польщі пам’яті жертв злочинів на Волині. «Сьогодні разом з польським народом ми вшановуємо жертв Волині, не ділячи їх на своїх і чужих. Це був і залишається наш спільний біль»,- йдеться у зверненні. Документ цитує сайт газети «День».
«Сьогодні разом з польським народом ми вшановуємо жертв Волині, не ділячи їх на своїх і чужих. Це був і залишається наш спільний біль», - йдеться у зверненні.
В українському диппредставництві наголошують, що у міжвоєнний період, під час і відразу після Другої світової війни український і польський народи переживали драматичні часи. Джерелом взаємної ворожнечі ще до Другої світової війни, за словами дипломатів, була непродумана національна політика тогочасної влади Речі Посполитої, проявлені польськими політиками та осадниками на Волині легковажність і відсутність поваги до прав громадян української національності на культивування власних національних та релігійних традицій.
«Українці на теренах тодішньої Другої Речі Посполитої відчули на собі спроби стерти їхню національну свідомість і підпорядкувати її панівній національності - тобто польській, часто через репресії, пацифікації, руйнування храмів та місць їх пам’яті», - йдеться у заяві.
Як зазначається, безкарність та приниження людей «створило сприятливі умови для загострення почуття ненависті, яку згодом використали для власних цілей радянська та нацистська окупаційна влада у Другій світовій війні, а також повоєнний комуністичний режим, що намагався кардинально вирішити «українське питання» у Польщі в притаманний йому спосіб».
У зверненні підкреслюється, що взаємна ненависть між українцями і поляками, громадянами однієї спільної держави - Другої Речі Посполитої, у своєму апогеї сягнула жахливих форм та призвела до загибелі тисяч невинних людей - як поляків, так і українців і представників інших національностей.
«Ми рішуче засуджуємо будь-які прояви насильства, що ведуть до людиновбивства на етнічному ґрунті. Немає жодного виправдання навмисним злочинам проти мирного населення. Ми молимось за безневинно вбитих. І сьогодні разом з Польщею та польським народом будуємо партнерські стосунки та добросусідські відносини, засновані на взаємоповазі та вірі у наше спільне європейське майбутнє», - резюмується в заяві.
У Польщі 11 липня відзначали «національний день пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої». Його відзначення на національному рівні затверджено резолюцією польського Сейму від 22 липня 2016 року. У ній зазначається, що упродовж 1943-1954 років понад 100 тис. осіб загинули з рук українських націоналістів.
В Україні та Польщі ставлення до подій на Волині та у Східній Галичині 1943-1945 років відрізняється. Польські історики покладають відповідальність за вбивства цивільного населення виключно на ОУН і УПА, а більшість українських істориків переконані у відповідальності за ці злочини обох сторін. У Польщі вважають, що в результаті етнічних чисток загинуло понад 100 тис. поляків і 5-10 тис. українців. Натомість в Україні говорять про кілька десятків тисяч убитих поляків та близько 20 тис. українців.
