Михайло Мельник приїхав просто з бойових позицій на Донеччині, щоб урятувати доньку.
Тато-воїн з Волині двічі подарував доньці життя
«Він дуже хороша людина і батько з великої літери», − кажуть у Боровичах Колківської громади про односельчанина, захисника України Михайла Мельника, який став донором нирки для своєї 14-річної доньки Софії (обоє на фото)
Історію цієї родини з Луцького району розповіли у львівському «Клінічному Центрі дитячої медицини».
Від народження Софія живе зі складною вродженою патологією – спинно-мозковою килою та вадами розвитку сечовидільної системи. Упродовж багатьох років дівчинка перебувала під постійним наглядом лікарів. Та під час чергового обстеження медики повідомили родині Мельників страшну звістку: нирки Софії майже втратили здатність повноцінно працювати.
Слабкість, швидка втома, різке погіршення стану – усе це стало наслідком тяжкого ураження організму.
– Окрім основного діагнозу, у Софії була складна вроджена патологія сечовидільної системи. На момент госпіталізації дитина перебувала у важкому стані, з критично високими показниками креатиніну та сечовини. У неї спостерігались усі ознаки термінальної ниркової недостатності, – розповів керівник клініки Роман Андруневич.
Дівчинці довелося проходити гемодіаліз – процедуру, яка підтримує життя, коли нирки вже не можуть виконувати свою роботу. Паралельно медики запропонували родині включити Софію до листа очікування на донорський орган.
На момент госпіталізації дитина перебувала у важкому стані, з критично високими показниками креатиніну та сечовини…
Та батько не захотів чекати. Військовослужбовець Михайло Мельник приїхав просто з бойових позицій на Донеччині, щоб урятувати доньку.
Після обстежень лікарі підтвердили: він повністю підходить як родинний донор. Так тато-воїн без вагань віддав донечці свою нирку, попри ризики для власного здоров’я.
Операція з трансплантації пройшла успішно. І нині Софія поступово повертається до повноцінного життя й приїжджає до лікарні лише на планові огляди. Дівчинка стала активнішою, більше усміхається, радіє простим речам і з вдячністю говорить про свого батька-рятівника.
Софія дуже цінує підтримку друзів, які постійно телефонували, писали повідомлення та хвилювалися за неї. У вільний час вона любить малювати, знімати відео й грати в ігри на планшеті, щиро радіючи, що саме тато став її донором. Каже, що завжди вірила: батькова любов здатна творити дива.
Юлія МУЗИКА, «Нова доба»
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
