До діючих у стародавньому Корці трьох середніх, однієї неповної середньої шкіл, вищого проф-техучилища, ліцею, школи мистецтв, автошколи, створених при релігійних громадах трьох недільних шкіл, долучився ще один навчальний заклад — духовне регентсько-катехізне училище...
До діючих у стародавньому Корці трьох середніх, однієї неповної середньої шкіл, вищого проф-техучилища, ліцею, школи мистецтв, автошколи, створених при релігійних громадах трьох недільних шкіл, долучився ще один навчальний заклад — духовне регентсько-катехізне училище.
Василь ЯНОШІ
А діє дещо незвичний заклад при місцевому Свято-Троїцькому монастирі. По-перше, навчаються тут лише дівчата, отримуючи престижні в релігійному середовищі професії регентів і золотошвей. По-друге, програмою воно не вписується в звичайні рамки середніх навчальних закладів. Нарешті, вимагає від учениць певних мистецьких навичок. Свого часу я закінчив музичний факультет педінституту, тому можу стверджувати, що тут не кожен зможе отримати вимріяну професію, яка гарантує в майбутньому заняття до душі: потрібна ще, як мовиться, іскра Божа. Власне, це підтвердив у розмові зі мною ректор училища, кандидат богослов’я Олександр Опанасюк. Програма трирічна. Абітурієнтки (набирають всього 7—8 юнок) повинні мати певні навички хорового і сольного співу, грати на якомусь музичному інструменті. Лише це допоможе оволодіти програмним матеріалом із сольфеджіо, теорії музики, диригування, вокалу, гармонії, аранжування, хорознавства. А в розкладі занять є ще й інші, специфічні дисципліни, зокрема, катехізис, церковний статут, біблійна історія, церковний спів, сектознавство, загальноцерковна історія. Дещо окрема програма в золотошвей. В училищі — п’ятиденка. Спочатку три пари теорій, після обіду індивідуальні заняття. Субота і неділя залишаються для самопідготовки в бібліотеці, для репетицій, відвідування картинної галереї святої обителі. Отець Олександр зауважив, що в Корці програма складніша, ніж у Чернігові чи Городку, де працюють аналогічні заклади. Та вихованки не скаржаться на труднощі, а використовують кожну нагоду, аби дізнатись щось нове. І можливості для цього сприятливі. Серед священнослужителів-викладачів два кандидати богослов’я, хор веде матушка Михаїла (в миру Валентина Фурманець), яка закінчила Санкт-Петербурзьку духовну семінарію, до занять залучаються педагоги з Рівненського інституту культури, Корецької школи мистецтв, які мають консерваторську освіту. Цікавлюсь у першокурсниці Юлії Романюк про життя-буття (дівчина приїхала з Ратнівського району, що на Волині). Нудьгувати ніколи, дні наповнені клопотами по вінця. Та й відставати від подруг не хочеться. А вони в навчанні сильні. Скажімо, представниці Луганщини музичне училище закінчили, добре грають на піаніно. Тому й собі доводиться чимало працювати, самовдосконалюватись. Учениці отримують одяг, харчування, мешкають по кілька в келії. Плата за навчання — символічна. Залучаються у вільний час до роботи на полі, що на Монастирському хуторі, де вирощують картоплю, городину для власних потреб. Мають масло, молочну продукцію із монастирського молокозаводу. Канікули на Різдвяні та Великодні свята. За п’ять років випустили 41 спеціаліста і жодну не виключили за порушення дисципліни, бо йдуть сюди віруючі молоді люди, які мають мету. До знаменних дат готують концерти. До речі, звучать у них не лише духовні твори, а й світські, завжди чимало цікавинок, імпровізацій про училищні будні. А під час відзначення 210-ої річниці Волинської духовної семінарії виступ корчанок був визнаний найкращим. А хіба можуть курсантки не долучитись до проведення традиційних у монастирі колядок чи до виготовлення писанок (не раз під час конкурсу їх писанки викликали подив і захоплення). І по святих місцях їздять: побачите корецьких курсанток у Почаєві, Кременці, Києво-Печерській лаврі. Випускниці училища поїхали на роботу як дипломовані керівники хорів у церковні громади не лише Рівненщини, а й Волині, Хмельниччини, Одещини. І хтозна, можливо, з часом перемагатимуть їх колективи на щорічних конкурсах духовних творів, що проходять у Дніпропетровську. А можливо, почуємо про Ольгу Марчук, Аллу Гайворонську чи Ангеліну Устименко, які продовжують після училища навчання в інститутах культури. Ці дівчата серед перехожих на вулицях древнього граду дещо вирізняються одягом. Вони готують себе до благородної справи — працювати в храмах душі, прилучати паству до спілкування з Богом, учити вірників світлому, сокровенному, доброму, вічному. м. Корець.
