— Як часто і при яких обставинах ви звертаєтесь до Бога?
— Чому, на вашу думку, повернення до віри і церкви ще недостатньо впливає на моральне здоров’я суспільства?..
— Як часто і при яких обставинах ви звертаєтесь до Бога? — Чому, на вашу думку, повернення до віри і церкви ще недостатньо впливає на моральне здоров’я суспільства?
Світлана ЮЗЕПЧУК, держслужбовець, смт Ратне: — До Бога звертаюсь тоді, коли немає вже до кого звернутись, коли буваю у розпачі, коли вже нічого не допомагає. — Повернення до релігії і церкви ще не впливає на моральне здоров’я суспільства, бо воно не є повним, глибоким, віра ще не пройняла людей. Нас десятиліттями відучували від віри, втлумачували, що Бога не існує, це вкоренилось у свідомості і позбутися цього нелегко. Та й нашим дітям це важко прищепити. Мусять змінитися покоління, щоб до нас повернулася істинна віра. Усе йде до того, бо сьогодні вже не залишається у що вірити.
Оксана КОВАЛЬЧУК, соцпрацівник, м. Рожище: — У народі кажуть: як тривога – тоді й до Бога. Усі ми згадуємо молитви і відкриваємо наше серце для віри тоді, коли щось у житті не складається, коли виникають тривоги, або ж трапляється нещастя. — Сьогодні ніби усі двері церков відкриті, ніхто не забороняє сповідувати будь-яку релігію, але біда наша в тому, що віра ця несправжня, не глибока. От, до прикладу, усі молоді пари вінчаються, але мало хто з них усвідомлює, що то за таїнство. Роблять так, бо модно стало. Кого тепер тільки не побачиш у церкві: і високопосадовців, і колишніх ярих комуністів, і вчорашніх атеїстів, але серед них дуже малий відсоток тих, хто у серці має віру. Приходять, радше, про людське око. Тому й не оздоровлює суспільну мораль таке всезагальне повернення до Бога.
Катерина ГАВРУК, продавець магазину «Олдем», м. Луцьк: — Я до Бога звертаюся щодень, ввечері і вранці молюся. Вважаю, що звернення до Бога повинно бути постійним, а не тільки тоді, як приходить біда, як у багатьох буває. Тоді й не буде запізнілого каяття. Ми бачимо, як до Бога навертаються ті, хто вже потрапив до в’язниці. Хочеться запитати — а де ж ти раніше був? Не було б і злочинців, і розкаяння. — Якби люди пам’ятали, що зло не минає безслідно, що, буває, до сьомого покоління рід несе покару за гріхи, то, може, і мораль була б ліпшою. Але ж кажуть часто одне, а роблять інше. А починається це з вищого керівництва. Багато хто думає — йому можна, то чому мені — ні?
Микола ВОЛОШИН, художник, дизайнер, м. Луцьк: — До Бога люди, так уже повелося, звертаються в основному в найтяжчі хвилини. Коли дуже добре людині, коли вона щаслива, то забувають, а коли погано — шукають поради, підтримки. Ставлення до Бога часто схоже на ставлення до батьків — як добре, то про них не згадують. А так не повинно бути. Принаймні я вже давно для себе вирішив — до Бога слід звертатися і коли ти щасливий. Бо це теж його дарунок. — Через те, що стало модним звертатися до Бога, до релігії. Несправжня, показова віра і приводить до того, що мораль, духовність на низькому рівні. До церкви йдуть за своєрідною антикомуністичною звичкою — раніше не можна було, а тепер можна, і всі йдуть. Для частини — це просто не потреба душі, а щоб «обряд відбути». Попередні керівники держави теж так відбували. На жаль, бачимо, що можна не ходити до церкви, але мати чисту совість і Бога в душі, а можна ходити щодень і лишатися грішником.
Тетяна РОБАЧУК, бухгалтер, м. Нововолинськ: — Щодня. Ще з дитинства мене мама привчила, що перед сном обов’язково треба говорити “Отче наш”, молитися за здоров’я близьких і рідних, просити прощення за гріхи, які зробив протягом дня. Але, відверто кажучи, найбільш палко і щиро ми молимось лише тоді, коли життя поставить у скрутне становище, коли, здається, безвихідна ситуація перекреслює усі плани... Намагаюсь ніколи про це не забувати, хоч до церкви, зізнаюсь, ходжу рідко. — Швидше всього, що даються взнаки ще відголоски атеїстичного минулого, коли нас різними методами відлучали від церкви, від віри в Бога. І, мабуть, має пройти час, аби виросло покоління глибоко віруючих людей. Бо що, як кажуть, гріха таїти, хоч ми й спостерігаємо масовий похід у церкву, особливо напередодні Пасхальних свят, віри у серцях людей не збільшилося. Бо й надалі процвітають здирництво, злодійство, пияцтво, наркоманія і ще багато негативних явищ. Як це не прикро, але нинішнє повернення до церкви в деякій мірі — дань моді чи що.
Валентина ФЕДОРУК, пенсіонерка, м. Ковель: — Я — людина віруюча, співаю у церковному хорі. Відчуваю Божу благодать після відвідувань служби Божої. Коли виникають труднощі, непередбачені обставини, я молюся і відчуваю Його допомогу. Тільки Бог може творити дива. — Суспільство в основному повернулося до віри не на ділі, а лише на словах. Як би у кожного нашого співвітчизника була щира любов до Бога, як би всі виконували заповіді Господні, то моральне оздоровлення суспільства було б очевидним і значимим.
