Брати Юхимчуки з Волині ще малі, але вже хлопці – ​не промах: «осідлають» і трактор, і… бика - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.56 € 34.22
Брати Юхимчуки з Волині ще малі, але вже хлопці – ​не промах: «осідлають» і трактор, і… бика

Мирослав Юхимчук легко вискакує на будь-якого «коня».

Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

Брати Юхимчуки з Волині ще малі, але вже хлопці – ​не промах: «осідлають» і трактор, і… бика

Ці діти почуваються щасливими господарями нарівні з татусем Ігорем і матусею Надією у своєму великому домашньому господарському дворі в селі Рачин Горохівського району. Авжеж, це ж бо заради них, своїх найдорожчих, подружжя минулого року наважилося одним із перших на Волині збудувати родинну ферму

Порадившись, для неї обрали влучну назву – ​«Молочне диво». Тепер хазяйнують настільки завзято, що цікаві сюжети про них знімали тележурналісти, розповідала програма Українського радіо «Колос. Аграрний щоденник», а начальник управління агропромислового розвитку Волинської облдерж­адміністрації Юрій Горбенко рекомендує знайомство з цією сім’єю всім, хто хоче в рідній країні жити в достатку і заради цього не боїться започаткувати власну справу..

 – Скуштував і я заробітчанського хліба, та зрозумів, що на рідній землі можу хазяйнувати так само прибутково, як на чиїйсь. Було б бажання, — каже Ігор Юхимчук про своє рішення розпочати домашній бізнес.

– Нам є заради кого жити, трудитися, робити красивим свій дім і реалізовувати мрії, — сяє щастям його дружина, коли розповідає про своїх найдорожчих. І разом гостинно зустрічають усіх, хто приїжджає до них у Рачин.

Це веселе товариство завжди поруч із батьком, якщо потрібно косити траву, подавати цеглу, прибрати на подвір’ї і навіть… здати молоко. Треба бачити, як хазяйновито, зі знанням справи діти «під’єднують» до молоковоза шланг від сучасного холодильника на 250 літрів молока.

Життєві чудеса в «Молочному диві» – на кожному кроці. Починаючи з того, коли лучанка Надія, познайомившись із сільським парубком в обласному центрі, переїхала жити на його батьківщину, одного за одним народила четверо гарнесеньких синочків. Найстаршому Олегові вже 13 років, найменшому Назарчикові – 5. Одинадцяті іменини Мирослава і восьмі – Богдана святкували 20 серпня. Надія й Ігор теж народилися в один день – 1 серпня. Цьогоріч господареві виповнилося 42, його судженій – 37 літ, а 15 серпня подружжя відзначало кришталеве весілля – 15–річчя спільного життя. До слова, вона, мріючи в юності про щасливу долю, ніколи не уявляла себе багатодітною мамою, а він – батьком чотирьох синів, хазяїном, який вибудував зі старого новий добротний дім і посадив біля нього великий сад!

Олег, Мирослав, Богдан та Назар змалку звикають господарювати.
Олег, Мирослав, Богдан та Назар змалку звикають господарювати. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

 Клопоти, які Юхимчукам дарує кожен світанок, вони сприймають із хорошим настроєм. Дітвору не потрібно просити допомогти по господарству. На очах у хлопців і з їх поміччю за рік батьки звели сучасний великий корівник. Це веселе товариство завжди поруч із батьком, якщо потрібно косити траву, подавати цеглу, прибрати на подвір’ї і навіть… здати молоко. Треба бачити, як хазяйновито, зі знанням справи діти «під’єднують» до молоковоза шланг від сучасного холодильника на 250 літрів молока. У цій роботі обов’язок має й найменшенький Назарчик. Хлоп’ятко повагом приносить водієві відомість для підпису й кладе її на місце.

Дітвору не потрібно просити допомогти по господарству.  Вони завжди поруч із батьком.
Дітвору не потрібно просити допомогти по господарству. Вони завжди поруч із батьком.

 Молоко Юхимчуки здають через день. Уже 35 корів (чотири з яких — нетелі, а починали із семи) дають його по 15–17, а буває, й по 22 літри. До речі, у свій час керівництво ТОВ «Радивилівмолоко» теж дуже здивувалося, не виявляючи води в заготовленій Юхимчуками продукції.

– На копійках не наживуся, а репутацію своєї сім’ї, праці, «Молочного дива» зіпсував би, – скромно каже глава сімейства.

Одна з улюблених дитячих справ – давати імена корівкам, теляткам… Нащебетали мені, що називають їх хоч і кумедно, зате з фантазією, асоціюють кличку із вдачею кожної тварини. Правда ж, зрозуміло, яку натуру мають Весна, Верховина, Дуся, Гюрем, Танк і … Свиня.

Неподалік доглянутих спокійних і норовливих красунь повагом походжає племінний бик джерсійської породи.

– Джеррі! – гукає до куцорогого «султана» Мирославчик. І, о диво, тварина підтюпцем підбігає до малого, а він хвацько, наче досвідчений наїзник, заскакує бикові на спину. Кататися на такому «коні» без сідла — це не велосипедом насолоджуватися й не в автомобілі з татом їхати.

Так само вправно Мирослав сідлає і кількох корівчин. Тварини не противляться – навпаки, було схоже, що чекають свого наїзника, який потому з братами принесе їм воду чи соковиту траву. Щоб привезти її якнайбільше, Ігор позичає в кума тракторець. Малі Юхимчуки «осідлали» і його, бо вже уявляють себе дорослими за кермом власної техніки.

Родео по-рачинськи! Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
Родео по-рачинськи! Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

 А ще це товариство дуже любить грати у футбол, взимку — кататися на санках і лижах. Бути однією жінкою серед таких красивих, чемних і розумних чоловіків — це чудово, але…

— Може, мрієте про донечку? — запитую в господині.

— Певне, будемо чекати вже невісток! — щиро усміхаються Надія й Ігор Юхимчуки.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.